Базильський Гаврило Макарович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Іванко1 (обговорення | внесок) м →На службі Україні: стильові правлення за допомогою AWB |
||
Рядок 53:
31 серпня дивізія пройшла переможним маршем вулицями Києва, проте негайно надійшов наказ генерала [[Кравс Антін|Кравса]], якому підпорядковувалися 6-а й 8-а дивізії, про відступ зі столиці України. В перших числах вересня 1919 8-а Запорізька дивізія Базильського вирушає назустріч Добровольчій армії та Одеській червоноармійські групі Йони Якіра, яка прорвала фронт, з"єдналася з основними частинами й розпочала наступ. Дивізія мала наказ розбити наступаючого ворога й вийти на лінію Кодима — Ольгопіль — Устьє, нерівні бої тривали з перемінним успіхом; самотужки втримати Вапнярський залізничний вузол 8-ма не могла, на підмогу очікувати було нізвідки — всі сили Армії УНР були задіяні в боях на фронті. Перебуваючі в безперервних боях запорожці повільно відступають до Могилева-Подільського, звідти все далі на захід.
У Проскурові тиф змусив Базильського здати командування, запорожці переправили його на зайняту поляками територію. У грудні 1919 року був інтернований [[Польща|поляками]]. У травні-липні [[1920]] року — командувач Запасових військ [[Армія УНР|Армії УНР]], що були переформовані у [[1-а Кулеметна дивізія Армії УНР|1-шу Кулеметну дивізію]], був начальником та інспектором цієї дивізії. З [[5 жовтня]] [[1920]] року — [[генерал-хорунжий]]. На початку вересня призначений заступником
18 листопада переважаючі сили більшовиків змусили Ліву групу полишити Проскурів, а 21 листопада в складі Армії УНР перетнути польський кордон.
|