Кларк Ґейбл: відмінності між версіями

=== Ранній успіх ===

[[1930]] року Кларк Ґейбл та Джозефіна Діллон розлучилися і через кілька днів Ґейбл одружився на Рії Франклін Прентісс Лукас Ленгхем, яка займала значне становище у суспільстві [[Техас]]у.

Вибір часу для прибуття до Голлівуду був чудовий, оскільки студія MGM планувала розширити число зірок-акторів і Ґейбл відповідав цій ролі сповна; певний час він виконував другорядні ролі, часто як лиходій. Менеджер зв'язку з пресою MGM Говард Стрікленд розвивав студійний образ Ґейбла, рекламуючи його мужність через ролі «лісору́ба у костюмі». Для підтримки зростаючої популярності Ґейбла MGM часто обирала йому партнерок з числа відомих зірок-акторок. [[Джоан Кроуфорд]] запросила Ґейбла бути її партнером у стрічці [[Танцюйте, дурні, танцюйте]]. Він ростив свою популярність і суспільну значимість через такі важливі фільми як [[Вільна душа]] (1931), в якому він грав бандита, який дав ляпаса [[Норма Ширер|Нормі Ширер]] (це була остання другорядна роль Ґейбла). У 1931 році Ґейбл знімається у стрічці [[Сьюзен Ленокс: Її падіння та піднесення]] з [[Грета Гарбо|Ґретою Ґарбо]]. Ґейбл і Ґарбо не подобались один одному. Вона вважала його актрську гру незграбною, в той час як він її — снобом.

У цьому є році на екрани виходить фільм [[Одержима (фільм)|Одержима]] (1931), в якому він і Джоан Кроуфорд (тоді одружена з Дугласом Фейрбенксом молодшим) давали волю пристрасним почуттям на екрані, які вони поділяли протягом десятиліть і в реальному житті. Адела Роджерс Сент-Джон пізніше назвала їхні стосунки «любовним зв'язком, який майже спалив Голлівуд ущерть». Продюсер [[Луїс Барт Мейєр]] погрожував закінчити їхні контракти, тому на якийсь час вони тримались окремо, Ґейбл переніс увагу на [[Меріон Дейвіс]].

 

=== Злітаюча зірка ===

Ґейбл розглядався на роль Тарзана але втратив її завдяки кращої зовнішності та майстерності у плаванні [[Джонні Вейсмюллер]]а. Любовні стосунки неголеного Ґейбла з [[Джин Гарлоу]] без бра у стрічці «[[Червоний пил]]» (1932) зробили його найбільшою зіркою MGM. Після хіта [[Бережи свого чоловіка]] (1933), студія MGM розпізнала цінність пари Ґейбл-Харлоу, знявши їх ще у двох фільмах — [[Китайські моря]] (1935) і [[Дружина проти секретарки]] (1936). Надзвичайно популярний кінодует Ґейбл і Гарлоу знялись разом у шести фільмах, найвідоміші з яких [[Червоний пил]] (1932) і [[Саратога]] (1937). (Гарлоу померла від уремії під час зйомок «Саратоги»: дев'яносто відсотків стрічки були завершені, сцени що залишилися, були зняті на відстані або з двійниками. Ґейбл згадував, що він відчував ніби був «в обіймах примари»).

 

За легендою, Кларка Ґейбла позичили кіностудії [[Columbia Pictures]] як покарання за відмову грати деякі ролі. Але сучасні біографії спростовують цю легенду. MGM не мала ролей для Ґейбла, але повинна була платити йому 2000 доларів у тиждень за те, що він нічого не робив. MGM позичила актора інший студії за 2500 доларів у тиждень, отримуючи 500-доларовий прибуток.

Ґейбл не був першим актором, вибраним на провідну роль Пітера Ворна в стрічці «Однієї щасливої ночі». Спочатку роль була запропонована [[Роберт Монтгомері|Роберту Монтгомері]], але на його думку сценарій був поганим. Зйомка почалася в напруженій атмосфері, але як Кларк Ґейбл, так і режисер [[Френк Капра]] отримали задоволення над створенням кінофільму.

Ґейбл отримав «Оскара» у категорії «найкращий актор» за гру у кінокомедії «[[Однієї щасливої ночі]]» (1934). Він повернувся до MGM ставши ще більшою зіркою, ніж будь-коли.

Також був номінований на «Оскара» за роль [[Флетчер Крістіан|Флетчера Крістіана]] у стрічці 1935 року [[Заколот на Баунті (фільм, 1935)|Заколот на Баунті]]. Якось Кларк Ґейбл сказав, що цей фільм є його улюбленим, не зважаючи на те, що він не дуже ладнав з акторами [[Чарльз Лотон|Чарльзом Лотоном]] та [[Франшо Тоун]]ом.

У наступні роки, він грав в низці надзвичайно популярних картин, які принесли йому беззаперечний титул «Короля Голлівуду» в [[1938]] р. Звання «короля» вперше запропонував [[Спенсер Трейсі]], ймовірно як жарт, але скоро [[Шоу Еда Саллівана|Ед Салліван]] запустив опитування читачів у своїй газетній колонці — і більше 20 мільйонів прихильників проголосувало за Ґейбла, як Короля і [[Мірна Лой|Мірну Лой]], як Королеву Голлівуду. Хоча почесний титул, без сумніву, допомагав кар'єрі, Ґейбл скоро втомився від цього і пізніше заявив: «Це звання «Короля»— чиста нісенітниця… Я лише удачливий нечепура з Огайо: сталося так, що я з'явився в потрібному місці в потрібний час» протягом більшості 1930-х і початку 1940-х.

 

=== «Віднесені вітром» ===

Незважаючи на небажання грати роль Ретта Батлера, Ґейбл став найбільше відомим за виконання її у стрічці «[[Віднесені вітром (фільм)|Віднесені вітром]]» (1939), яка заробила йому номінацію на «Оскар» у категорії «найкращий актор». Його дружина, акторка [[Керол Ломбард]], можливо, була першою, хто пророкував, що він гратиме роль Ретта Батлера (а вона — Скарлетт), коли вона купила йому копію [[бестселер]]а, — він відмовився читати.

Ґейбл майже негайно став фаворитом для ролі Ретта Батлера як для публіки, так і для продюсера [[Девід О. Селзнік|Девіда Селзніка]]. Оскільки Селзнік не мав жодного відомого актора на тривалому контракті, йому потрібно було пройти через процес ведення переговорів, щоб позичити актора в іншої студії. [[Гері Купер]] був першим претендентом на роль. Коли Купер відмовився від ролі, він сказав, що «Віднесені вітром» буде найбільшим провалом в історії Голлівуду. Я радий, що Кларк Ґейбл зазнає невдачі, а не я». На той час Селзнік зважився отримати Ґейбла, і врешті решт знайшов спосіб позичити його в Metro-Goldwyn-Mayer. Ґейбл побоювався що не зуміє виправдати сподівання публіки, яка заздалегідь вирішила, що ніхто інший не зможе зіграти цю роль. Він пізніше згадував: «гадаю, що зараз вже знаю, як повинна реагувати муха, заплутавшись у павутинні». Це був його перший кольоровий фільм.