Триполійське графство: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 7:
== Історія виникнення ==
У [[IX]] столітті до н. е.. на [[Близький Схід|Близькому Сході]] за 85 км від сучасного [[Бейрут]]а фінікійці заснували перше поселення – своєрідний торговий порт. Після захопленя [[перси|персами]] містечко виросло до таких розмірів, що мігло вільно конкурувати з [[Тір]]ом та [[Сідон]]ом. [[Александр Македонський]], який воював з [[перси|персами]], використовував Тріполі як військово-морську базу. Місто процвітало при [[Селевкіди|Селевкідах]], римлянах, візантійцях. Коли на [[Близький Схід|Близькому Сході]] утвердилася влада арабських халіфів із династії [[Омеяди|Омейядів]] і [[Фатиміди|Фатимідів]], Тріполі стає комерційним, кораблебудівним і просвітницьким центром [[Середземномор'я]].<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref>
В [[XI]] столітті тут з'являються племена [[сельджуки|сельджуків]], які жорсткого пригнічували іновірців. У цей час розпочинаються [[Хрестові походи]]. 14 лютого [[1099]] [[Раймунд IV (граф Тулузький)|Раймунд де Сен-Жілль]], граф Тулузький, здобув невелику фортецію Ірка на околицях Тріполі. Проте ні укріплення, ні місто взяті не були: хрестоносці поспішали до [[Єрусалим]]у. Через десять років лицарі повернулись сюди знову. Завоювання супроводжувався жахливими руйнуваннями і пожежами. Згоріли тисячі томів величезної бібліотеки Дар-іль-Ільм. Влада християнської церкви встановилася в Тріполі на 180 років. Під час [[Другий хрестовий похід|другого походу]] хрестоносці воювали в основному один з одним. В одній з таких битв у [[1105]] році загинув християнський володар Тріполі [[Раймунд
В [[Єрусалим]]і відбувалась часта зміна правителів, яких графи з Тріполі. Неодноразово із [[Єрусалим]]у навідувались війська, щоб уточнити кого на цей раз буде підтримувати глава графства. У [[1137]] р. під час однієї із змін влади у цитаделі міста Тріполі перебував єрусалимський король, поки з'ясовувалися стосунки , [[Єрусалим]] оточили [[сельджуки]]. Королю вдалося капітулювати на вигідних умовах: йому дозволили відступити. Найважливіші споруди фортеці були перед здачею знищені, зовнішні стіни завбачливо зірвані - це незабаром допомогло Раймонду II відбити місто у мусульман. Однак перемогою він насолоджувався недовго, його зарізали біля кріпосних воріт [[Асасини|асасини]], члени мусульманської секти містиків, які зловживали гашишем і спеціалізувалися на вбивствах правовірних. Містом стала правити вдова графа, сувора і безчесна. Вона неодноразово за винагороду видавала сельджукам знатних [[араби|арабів]], які прийняли християнство.Одного разу вона обмазала медом патріарха і залишила його помирати під сонцем від укусів комах. Так часто чинили і інші графи, якщо їм обіцяли за це винагороду. За гроші ворога вони могли воювати проти своїх союзників, син зарізаного Раймонда, наприклад, винищував сотнями вірмен і маронітів.<ref name="Вогруг света"> [http://www.worlds.ru/asia/lebanon/history7.shtml Вокруг света]</ref>
| |||