Рибалкін Валерій Сергійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 23:
== Біографія ==
Народився [[19 травня]] [[1952]]
Початкову і середню освіту одержав закінчивши з золотою медаллю Ульянівську середню школу №2 (1959-1969).
У 1969 році стає студентом факультету англійської філології Київського дежавного інституту іноземних мов (нині - Київський національний лінгвістичний університет), після чого стає слухачем Військового інституту іноземних мов (м. Москва), проходить дійсну службу в лавах Збройних сил СРСР.
По завершенні військової служби вступає на Східний факультет Ленінградського державного університету ім. Жданова, який закінчив екстерном з відзнакою у ([[1976]]) році.
По завершенні навчання певний час викладав російську мову арабським студентам, а також арабську мову в Київському інституті інженерів цивільної авіації.
Згодом стає молодшим науковим співробітником Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР, де набуває досвіду дослідницької роботи.
В той же час підготував дві методичні розробки для іноземних студентів підготовчого факультету - “Словник арабських термінів із загальної фізики” (1978) та “Словник арабських термінів з термодинаміки” (1979).
У 1980 році вступає до аспірантури Ленінградського відділення Інституту сходознавства АН СРСР (нині - Інститут східних рукописів РАН), яку закінчив у 1984 році, захистивши дисертаційну роботу на тему “Принципи побудови арабських лексикографічних праць VIII - XVIII ст.ст.”.
За результатами численних подальших досліджень публікує, серед інших, монографію “Арабская лексикографическая традиция”, що виходить друком у київському видавництві “Наукова думка” у 1990 році.
Працював перекладачем у [[Йемен|НДРЙ]] ([[1979]]—[[1981]]), [[Єгипет|Єгипті]] ([[1990]], [[1991]]), [[Об'єднані Арабські Емірати|ОАЕ]] ([[1990]]—[[1991]], [[1993]]) та інших арабських країнах, де спілкувався з видатними особистостями — колишніми президентами [[Алі Насер Мухаммад|Алі Насером Мухаммедом]] та [[Алі Абдула Салех|Алі Абдулою Салехом]], [[Хосні Мубаррак]]ом, королем Йорданії Хусейном та ін.
Після заснування академіком Омеляном Йосиповичем Пріцаком (*1919-2006) Інституту сходознавства імені Агатангела Кримського Національної академії наук України Валерій Сергійович Рибалкін стає заступником директора інституту: з наукової роботи (кінець 1991 - березень 1996 року).
У цей же час (після 1991 року) Валерій Рибалкін стає до викладацької роботи в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, запропонувавши студентам цілу низку арабістичних курсів та спецкурсів, пов’язаних, насамперед, із граматикою, лексикологією та лексикографією. У 1992 році одержує вчене звання доцента і одноголосно обирається завідувачем новозаснованої кафедри теорії та практики перекладу східних мов факультету іноземної філології КНУ ім. Шевченка.
У 1996-1999 роках перебував на дипломатичній роботі на посаді радника з політичних питань Посольства України в ОАЕ.
Після повернення на Україну повертається і до лав Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України - спочатку як провідний науковий співробітник, а згодом як завідувач низкою відділів. Нині є завідувачем відділу Класичного Сходу.
Паралельно працював на посаді професора Київського інституту східної лінгвістики і права.
У 2000 році захистивши дисертаційну роботу під назвою “Арабська лінгвістична традиція: класичні концепції та їх сучасна інтерпретація” здобув вчений ступінь доктора філологічних наук.
У 2005 році одержує вчене звання професора, тривалий час працює професором в Інституті філології КНУ ім Тараса Шевченка.
У 2004-2008 роках обіймав посаду ректора, а у 2009-2012 роках - президента у Київському університеті “Східний Світ”.
Загалом (за станом на 2012 рік) під керівництвом В.С. Рибалкіна було захищено сім кандидатських та одну докторську дисертацію.
Протягом останніх кількох років керував і керує такими науковими проектами:
* “Соціокультурна функція сакрального тексту на Сході: лінгвостилістичний, ідейно-естетичний та правничий аспекти” (ІС НАНУ, 2007-2011);
* 17th Century Historical Sources Concerning Moldavia and Ukraine: Research on Paul of Aleppo’s Travels of Macarius III, Patriarch of Antioch” (ІС НАНУ, Інститут східних рукописів РАН, Інститут досліджень Південно-Східної Європи Румунської АН, 2012-2014);
* Релігійно-доктринальні тексти Сходу: семантика і прагматика, рецепція та інтерпретація” (ІС НАНУ, 2012-2015).
Лауреат Премії імені А. Кримського НАН України ([[1995]]).
Відзначений Почесною Відзнакою Митрополита [[Ліван]]у Ж. Хадара за успішну роботу по організації Міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО «Діалог культур» ([[Тріполі]], [[2001]]).
У вересні 2012 року очолив Кафедру сходознавства імені професора [[Дашкевич Ярослав Романович|Ярослава Дашкевича]] [[Львівський національний університет | Львівського національного університету]] ім. [[Франко Іван Якович | Івана Франка]].
| |||