Самойлович Данило Самійлович: відмінності між версіями

'''САМОЙЛОВИЧДанило Самійлович Самойлович''' (справжнє прізвище — Сущинський (Сушковський)) Данило Самійлович''Сушковський''; -народився [[22 грудня]] [[1744]]<ref>За іншими відомостями — [[1724]], [[1742]], [[1743]] або [[1745]]</ref>, с. Янівка<ref>Тепер&nbsp;— с. Іванівка [[Чернігівський район|Чернігівського району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]</ref> — [[20 лютого]] [[1805]], [[Миколаїв]]) — український медик, засновник [[епідеміологія|епідеміології]] в [[Російська імперія|Російській імперії]], фундатор першого в [[Україна|Україні]] наукового медичного товариства. Першим довів можливість протичумного [[щеплення]].

[[1756]]-—[[1761]] -&nbsp;— навчався у [[Києво-Могилянська академія|Київській академії]], при вступі до якої змінив своє справжнє прізвище на Самойлович.

[[1761]]-—[[1765]] -&nbsp;— навчався у [[Санкт-Петербург|Петербурзькій]] адміралтейській шпитальній школі, куди був спеціально відібраний зі студентів Київської академії одним із професорів школи.

[[1767]] -&nbsp;— отримав звання лікаря; очолив першу в Росії жіночу венерологічну лікарню.

[[1768]]-—[[1770]] -&nbsp;— перебував на театрі бойових дій [[російсько-турецька війна 1768-1774 рр.|російсько-турецької війни 1768-1774 1768—1774&nbsp;рр.]]. Як полковий лікар досягнув значного зниження захворюваності та смертності особового складу.

[[1770]]-—[[1771]] -&nbsp;— добровільно взяв участь у боротьбі з епідемією [[чума|чуми]] в [[Москва|Москві]], був членом протичумної комісії та завідувачем чумними шпиталями.

[[1776]] року на власні кошти виїхав на навчання до [[Страсбурґ|Страсбурзького]], а згодом -&nbsp;— до [[Лейден|Лейденського]] [[університет|університету]], де [[1780]] року захистив докторську [[дисертація|дисертацію]] ''Tractatus de sectione symphyseous ossium pulis et… sectionem Caesareum'' (''[[Трактат]] про розтинання лонного зрощення та про [[кесарів розтин]]''), яка була перевидана двічі. Самойлович першим із лікарів Російської імперії опублікував за кордоном не лише докторську дисертацію, а й інші свої наукові праці.

Він опублікував у [[Париж|Парижі]] декілька своїх розвідок, у яких висунув деякі нові пропозиції у сфері [[профілактика|профілактики]], [[діагностика|діагностики]] та лікування чуми.

[[1784]]-—[[1799]] -&nbsp;— керував боротьбою проти чуми в [[Кременчук|Кременчуці]], [[Кіровоград|Єлісаветграді]], [[Одеса|Одесі]] та в [[Крим|Криму]] (за енергійні заходи з ліквідації чуми [[1785]] року отримав чин [[колезький радник|колезького радника]]).

У липні [[1784]] року заснував "«Собрание медицинское в [[Херсон|Херсоне]]"», яке було першим медичним [[наукове товариство|науковим товариством]] в Україні (і навіть у всій Російській імперії).

[[1787]]-—[[1789]] &nbsp;— керівник Богоявленського військового шпиталю.

Кінець [[1789]] &nbsp;р. -&nbsp;— виконував обов'язки губернського лікаря [[Дніпропетровськ|Катеринославського]] [[намісництво|намісництва]] та [[Таврія|Таврійської]] області.

[[1793]]-—[[1799]] -&nbsp;— обіймав посаду головного лікаря [[карантин|карантинів]] півдня України.

З [[1800]] &nbsp;р. -&nbsp;— [[інспектор]] Чорноморської лікарської управи.

Самойлович першим у світі встановив, як передається чума. Відкинув [[міазм|міазматичну]] теорію походження цієї хвороби і довів [[контагіозність]] чуми (тобто, що зараження чумою відбувається при безпосередньому контакті з хворими або зараженими предметами). Запропонував щеплення ослабленою [[вакцина|вакциною]], заклав основи власної системи протичумних заходів і успішно їх застосовував. Переконаний, що чума -&nbsp;— [[інфекція|інфекційна]] хвороба, він уже 1771 року пропонував різні засоби [[дезінфекція|дезінфекції]] речей хворих на чуму, зокрема одягу; прищепив собі заражений матеріал, взятий від людини, яка одужувала після захворювання чумою.

У [[Херсон|Херсоні]] та [[Кременчук|Кременчуці]] [[1784]] року Самойлович з успіхом використав свою систему протиепідемічних заходів, внаслідок чого кількість тих, хто одужав, досягла небувалого для тих часів рівня, що викликало широкий інтерес і захоплені відгуки у світовій медичній пресі. У Кременчуці вперше в світовій практиці він започаткував деякі епідеміологічні [[експеримент|експерименти]], якими спростував думку про можливість зараження чумою через повітря.

Одним із перших у [[Європа|Європі]] широко практикував розтини померлих від чуми, здійснив першу в Росії (а, можливо, і в Європі) спробу виявити збудника чуми, існування якого передбачав.

Разом з іншими українськими вченими-медиками (О.Шумлянським, С.Андрієвським, П.Шумлянським, М.Тереховським та іншими) опрацював методику, навчальні програми та плани для медичних шкіл.

Зібрання вибраних творів Самойловича вийшло в [[1949]]-—[[1952]] &nbsp;рр. в Москві (там же -&nbsp;— і бібліографія праць).

[[1995]] року на студії "«[[Київнаукфільм]]"» знято документальну стрічку "«Він врятував нас від чуми"» (15'23"; [[режисер]] і автор [[сценарій|сценарію]] Юрій Тищенко, [[оператор]] Світлана Нові)

* Избранные произведения, выпуск 1-2. -&nbsp;— Москва, 1949-1952 1949—1952

* ''Бородій M.Л.'' Данило Самійлович Самойлович. –&nbsp;— K., 1987

* Києво-Могилянська академія в іменах XVII-XVIIIXVII—XVIII ст., енциклопедичний довідник

* [http://www.samoilovichi.narod.ru/samo-xviii/vek_xviii.html Самойловичі]

* [http://www.ukma.kiev.ua/ua/general/history/professors/samoylov/index.php Києво-Могилянська академія]