Відмінності між версіями «Марксизм»

5094 байти додано ,  7 років тому
→‎Філософські засади: Основні засади, з прикладами першоджерел
(→‎Філософські засади: Основні засади, з прикладами першоджерел)
 
У застосуванні до історії марксизм доводить неминучість переходу до вищої суспільної формації: від [[феодалізм]]у до [[капіталізм]]у, від капіталізму до [[соціалізм]]у і, врешті-решт, до безкласового суспільства. Протидія будь-якої суспільної системи [[прогрес]]у та змінам приводить до необхідності її руйнування, що виявляється у вигляді [[класова боротьба|класової боротьби]] — у випадку капіталізму між [[буржуазія|буржуазією]] і [[пролетаріат]]ом. Рушійна сила історії — боротьба пригноблених класів, вищим проявом якої є революція.
 
Треба зазначити, що марксизм - це не тільки ідеологія, але й політична програма дій. Маркс і Енгельс займали колективістську і спрямовану на конфлікт політичну позицію. Як каже сам Маркс: “філософи тільки трактують світ, а завдання полягає в тому, щоб його змінити”. У своїх теоретичних працях Маркс та Енгельс “перевернули діалектику Геґеля догори ногами”, визначивши сучасний їм капіталізм як один з кількох щаблів історії, який став гальмом суспільного розвитку і повинен поступитися місцем вищим етапам суспільного розвитку – соціалізму і комунізму. Рушійною силою суспільного прогресу вони вважають класову боротьбу, а пролетаріат – провідною верствою суспільства. Свою історичну місію “могильника капіталізму” пролетаріат виконає за допомогою свого бойового авангарду - комуністичної партії, шляхом встановлення диктатури пролетаріату. Маркс і Енгельс пропагували ідею поширення пролетарської революції в ряді країн і вірили у можливість створення т.зв. Сполучених Штатів Європи. Основним лозунгом міжнародної організації трудящих був лозунг: “Пролетарі всіх країн, єднайтеся!” У своїй фундаментальній праці “Капітал” Маркс критикує економічну теорію капіталізму як таку, яка заснована на експропріації власниками результатів найманої праці робітників (додаткової вартості). У зв’язку з цим висувається лозунг “експропріації експропріаторів”. Вони приймають ідею логіки історії Геґеля, але ідеологія, в їхньому розумінні, є відображенням матеріальних засобів виробництва, що лежать в її основі (т.зв. економічний детермінізм). За словами Енгельса “вся минула історія, за винятком її перших, примітивних щаблів, була історією класової боротьби, ці ворогуючі класи - завжди наслідок способів виробництва та обміну, тобто економічних умов їх часу. Економічна структура суспільства завжди визначає той базис, відштовхуючись від якого ми можемо дати певне пояснення всієї надбудови юридичних і політичних інституцій, а також релігійних, філософських та інших ідей даного історичного періоду”. Класова боротьба перестане бути рушійною силою історії тільки в майбутньому комуністичному суспільстві, коли будуть ліквідовані класи, що і є основним завданням комуністів. Велика частина творчої спадщини марксизму була присвячена пропаганді міжнародного комуністичного руху, для якого Маркс і Енгельс написали програмний документ під назвою “Маніфест комуністичної партії”. У ХХ ст. найбільш послідовними прихильниками Маркса і Енгельса були лідери Радянської Росії.
 
=== Економічні засади ===
* [http://www.historians.in.ua/index.php/dyskusiya/204-anatolii-dnistrovyi-hlobus-imeni-karla-marksa/ Анатолій Дністровий. Глобус імені Карла Маркса (модерний марксизм і глобалізація: контури прогнозування (2012)]
* [http://marxists.org/ Marxists Internet Archive] {{ref-en}}
* Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія.- 2005.- 488 с.
* Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.- Львів: Тріада плюс.- 2004.- 528 с.
* Обушний М. І., Примуш М.В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей.- 2006.- 432 с.
 
== Див. також ==
Анонімний користувач