Світ мистецтва (товариство): відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м стильові правлення
стильові правлення
Рядок 132:
* [[Борис Кустодієв]]
 
Виникла думка, що прихід ву товариство представників російського [[авангард]]ау став покажчиком, що товариство стало лише закладом для виставок, а не художнім напрямком. З [[1917]] року головою товариства став [[Білібін Іван Якович|Іван Білібін]], який емігрував в країни в [[1920]] р.
 
== Катастрофа 1917 року ==
Рядок 165:
Представники російського авангарду другого періоду діяльності художнього товариства не мали нічого спільного з настановами засновників товариства — з їх культом культури як такої, культом [[Малюнок|малюнка]], розуміння і захисту високої попередньої (нехай і дворянської) культури.
 
В [[СРСР]] не вітали [[Еміграція|емігрантів]], тому значна кількість архівних документів не оприлюднена досі. В повній мірі це стосується і художника, нічим не небезпечного для країни, Олександра Бенуа, і спадку Сергія Дягілєва. Не політичні ій не державні діячі, Бенуа та Дягілєв десятиліттями замовчувавсязамовчувалися. Досі не передруковані «Художні листи», що писав Бенуа в 1908–1917 роках і які друкувала відома газета тої доби «Речь». Його листи в книзі «Олександр Бенуа в роздумах» були порізані радянською [[Цензура|цензурою]] і передруковані неповними. Фонд (неповний [[архів]]) Олександра Бенуа у відділі [[рукопис]]ів Державного [[Російський музей|Російського музею]] залишається практично недоступним для науковців. Багато документів розсіяно по різнимрізних державнимдержавних установамустановах і приватнимприватних архівамархівах, що надзвичайно утруднює вивчення творчості ій біографії митця. Почався наш довгий шлях пошуків до Бенуа Олександра Миколайовича, якого в достатньому обсязі ще не знає ніхто.
 
Частково живопис, малюнки, графічні твори колишнього художнього товариства перейшли до збірок [[Російський музей|Російського музею]] (Санкт-Петербург), [[Третьяковська галерея|Третьяковської галереї]] (Москва), але вони переважно стосуються допереворотного (до 1917) періоду діяльності товариства. Частку творів (сорок) діячів художнього товариства передав ву [[Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна]] колекціонер з Ленінграда Рамм Олександр Наумович, що була практично останньою значною приватною колекцією, присвяченою зниклому товариству. Невелику кількість творів передали також закордонні колекціонери Микита та Ніна Лобанови-Ростовські, та пейзажні графічні твори Олександра Бенуа — володар із [[Сан-Франциско]] Семен Васильович Папков.
 
Художники-емігранти з радянської Росії у Франції відновили творчу і виставкову діяльність ву Парижі. Вони використовували ту ж назву «Світ мистецтва», хоча брали участь ву виставках лише художники-емігранти, що перебували в Парижі. Виставковими майданами були галерея La Boёtie та «Осінній салон». Так, ву комітет виставки [[1921]] р. входили : А. Шервашидзе (голова), А. Яковлев (секретар), [[Сорін Савелій Абрамович|Савелій Сорін]], [[Григор'єв Борис Дмитрович|Борис Григор'єв]], Н. Ремізов, В. Шухаєв, С. Судейкін. Власні твори на виставку 1921 р. дали — А. Белобородов, Олександр Бенуа, Наталя Гончарова, Борис Григор'єв, Михайло Ларионов, Н. Милліоти, А. Мильман, Х. Орлова, Н. Ремізов, Микола Реріх, Л. Сологуб, Костянтин Сомов, Савелій Сорин, Д. Стеллецький, С. Судейкин, С. Судьбінін, Н. Тархов, Е. Ширяєв, В. Шухаєв, А. Яковлев.
Дві завершальні виставки товариства емігрантського «Світу мистецтва» відбулися [[1924]] та [[1927]]-го року теж за кордоном.