Світ мистецтва (товариство): відмінності між версіями

[[Файл:Alexandre Benois 004.jpg|міні|ліворуч|200пкс|. О. М.  Бенуа. Ілюстрація до видання О.  С.  Пушкіна «Мідний Вешник»]]

Мистецьке життя в [[Російська імперія|Російській імперії]] наприкінці 1890-х років ускладнилося і набуло барвистості і неоднозначності. На авансцену мистецького життя вийшла нова генерація митців, розчарована в офіційно підтриманому [[академізм]]і і з критичним ставленням до демократичного за спрямуванням товариства [[Передвижники|передвижників]].

Нове художнє товариство виникло в столиці імперії і первісно поєднало декількох молодих художників і осіб, що мали різну освіту, не завжди художню (Олександр Бенуа навчався на юридичному факультеті Петербурзького [[університет]]у). [[Дягілєв Сергій Павлович]] та Філософов Дмитро Володимирович - — юристи за першою освітою, що закінчили Петербурзький університет.

Вони різні за творчими потенціями, активні у відстоюванні власних настанов і поглядів на мистецтво, його ролі в свідомості і в суспільстві. Але у молодих художників і самі погляди, і смаки перебували в фазі формування. Звідси [[ретроспективізм]] і пошуки ідеалів в мистецтві доби Петра ІI, [[бароко]] середини 18 століття, [[ампір]]у доби Павла ІI. Пошуки ідеалів в мистецтві попередніх століть логічно навернуть діячів товариства до перевідкриття художнього значення і спадку [[бароко]], російського [[рококо]], раннього [[класицизм]]у 18 століття, [[ампір]]у і культури російської [[Садиба|садиби]], до перевідкриття художнього значення старовинної архітектури, [[Графіка|графіки]], [[Порцеляна|порцеляни]], які перебували в стані кризи чи [[Стагнація|стагнації]]. Настанови молодих митців мали ознаки дворянської культури і пошани до культурного надбання Західної Європи.

Компромісні позиції виробила [[Петербурзька Академія мистецтв]], керівництво якої теж відчувало кризовий стан пізнього [[класицизм]]у і помертвілого [[академізм]]у. Саме через це Петербурзьку Академію мистецтв покинули, не завершивши курсу - — [[Бенуа Олександр Миколайович]], [[Сомов Костянтин Андрійович]]. [[Леон Бакст]] навчався в Академії вільновідвідувачем, напівофіційно.

[[Файл:Mir.iskusstwa.1899.jpg|міні|праворуч|120пкс|Художниця О.  Д.  Полєнова, дизайн обкладинку журнала Світ мистецтва, 1899  р.]]

[[1894]] року Олександр Бенуа почав власну кар'єру теоретика і історика мистецтва, написавши розділ про російських [[художник]]ів для німецької збірки «Історія живопису 19 століття». У 1896—18981896–1898 і 1905—1907 1905–1907 рр. працював у [[Франція|Франції]]. Став одним з організаторів і ідеологів художнього об'єднання «Світ мистецтва», брав участь в новому мистецькому виданні, що мав ту ж назву [[журнал]] «Світ мистецтва». Заснування журналу відбулося без Бенуа, процесом керував [[Дягілєв Сергій Павлович]], що заручився коштами княгині Тєнішової та московського мецената Савви Мамонтова. На короткий термін видання призупинилося, на що вплинули розчарування меценатки Тєнішової і зловмисне банкрутство Савви Мамонтова. На допомогу, аби врятувати видання, прийшов впливовий художник [[Сєров Валентин Олександрович]], що поклопотався про надання журналу державної підтримки. Секретарем редакції видання був Д. Філософов.

[[Файл:Дягилев, Сергей Павлович.jpg|міні|праворуч|120пкс|Леон Бакст. Портрет С. П.  Дягілєва, 1903-1906 1903–1906 рр.]]

* «Сложные вопросы»,

* «Наша мнимая деградация»,

* «Постоянная борьба»,

* «В поисках красоты»

* «Основы художественного признания", які були оприлюднені в №  1/2 та N3 № 3/ 4 нового журналу.

Але водночас з'вились такі риси діяльності нового художнього товариства, що значно відокремили його від художніх товариств минулого чи тих, що виникли пізніше. Це - — реальні спроби оновити і якісно покращити стан справ в образотворчому мистецтві, в графіці, в художній критиці, в [[Театрально-декораційне мистецтво|театрально-декораційному мистецтві]]. Товариство створює нові виставки, демонструючи освіченому суспільству портретний живопис 18 століття, твори закордонних акварелістів, власні твори.

== Перший період 1898-1904 1898–1904 рр. ==

[[Файл:OranienbaumJapaneseHall.jpeg|міні|праворуч|300пкс| Бенуа О. М. «Японський павільйон та скульптура «Зефір», 1901  р., Оранієнбаум, поштівка.]]

В перший період діяльності ( [[1898]] - –[[1904]]  рр.) художнє товариство спромоглося організувати шість виставок :

* міжнародну [[1899]]  р.

* [[1900]]  р.,

* [[1901]]  р. в Імператорській Академії мистецтв , Санкт-Петербург,

* [[1902]]  р. в Москві та в Санкт-Петербурзі,

* [[1903]]  р.,

* [[1906]]  р.

Серед діячів пешої генерації -  —

* [[Дягілєв Сергій Павлович]] (1872-19291872–1929)

* [[Бенуа Олександр Миколайович]] (1870-19601870–1960)

* [[Сомов Костянтин Андрійович]] (1869-19391869–1939)

* [[Леон Бакст]] (1866-19241866–1924)

* [[Добужинський Мстислав Валеріанович]] (1875—19571875–1957)

* [[Мілашевський Володимир Олексійович]] (1893-19761893–1976)

* [[Лансере Євген Євгенович]] (1875-19461875–1946)

* [[Ционглінський Ян Францевич]] ( 1858-19131858–1913)

* [[Остроумова-Лєбедєва Анна Петрівна]] (1871-19551871–1955)

* Філософов Дмитро Володимирович (1872-19401872–1940)

* Нувель Вальтер федорович (1871-19491871–1949)

* Нурок Альфред Павлович (1860-19191860–1919)

== Скрута 1904-19051904–1905 рр. ==

Царат втрачав авторитет і все більше відривався від реальних спав в державі. Загрозливі процеси переростали в революційну ситуацію. Керівництво перенаправило народну енергію не на критику царату, а на російсько-японську війну.

В період [[1904]] - –[[1910]] років товариство Світ Мистецтва як окрема художня одиниця практично не існувало. Його роль успадкував Союз російських художників ( діячі петербурзького Світу мистецтва поєднались з московським «Товариством тридцяти шести художників»). Останній діяв офіційно до 1910 року і неофіційно до [[1924]] - го.

[[Файл:Bakst Nizhinsky.jpg|міні|праворуч|200пкс|Леон Бакст. Театральна програмка - — Ніжинський Вацлав Фомич в балеті «Післяполуденний відпочинок фавна», 1912  р.]]

Діячі товариства В. Нувель та А. Нурок вели музичну хронику в виданні «Світ мистецтва», а також від імені товариства проводили « Вечори сучасної музики», де публіцу знайомили з творами [[Клод Дебюссі|Клода Дебюссі]], [[Рахманінов Сергій Васильович|Сергія Рахманінова]], [[Скрябін Олександр Миколайович|Олександра Скрябіна]] тощо.

Діячі нового товариства беруть також участь в просвітницькій діяльності видавництва Товариства Св. Євгенії, створюють нові серії поштівок, путівників, монографій, що знайомлять мешкаців з різними містами Російської імперії, зі скарбами російського національного мистецтва. Леон Бакст вдало працює і як художник книги, і як художник афіш, і як дизайнер [[Театральна програмка|тетральних програмок]].

[[1903]] року художнє товариство петербурхзьких художників зробило сміливе втручання в комерцію - — і створило виробничу майстерню «Сучасне мистецтво». Ініціатором творення став Ігор Грабарь, художникі реставратор, а гроші новому товариству дали меценати С. Щєрбаков та Н фон Мекк. Організатором був [[князь]] Сергій Щербатов, [[історик]] за фахом і художник-аматор. На вулиці Велика Морська в Петербурзі відкрили новий магазин, де відвідувачам запропонували нові [[меблі]], ужиткові речі і навіть дизайн нових [[інтер'єр]]ів. до виробництва залучили кращих на той час художників. Бенуа та Лансере розробили дізайн старовинних петербурзьких апартаментів. Леон Бакст створив дизайн овального будуара, шляхетно поєднавши знахідки раннього класицизму і сецесію. [[Врубель]] дав на виставку [[Майоліка|майоліку]] ( фігури та вази ), вироблену в майстернях садиби [[Абрамцево]]. Вони прикрасили парадні сходинки. Коровін розробив інтер'єр Диванної кімнати ( чи кімнати для чаювання). Художник декорував стіни текстилем жовтого кольору, на тлі якого було рясно вишите кленове листя. Текстиль Коровін розмежував простими рамами без оздоб з сіро-зеленого дуба. Кімната в цілому мала вигляд [[альтанка|альтанки]] , через тонкі колони якої добре видно рясне зелене листя кленів. Вздовж стін розташував довгий, м'який диван. В якості драперії слугувало зелене сукно з вишитими синіми квітами. Для чаювання слугували невеликі столи з того ж сіро-зеленого дуба. Поряд з блідими фарбами будуара роботи Бакста Диванна кімната дивувала затишком і своєрідним рішенням. [[Інтер'єр]] Коровіна мав найбільший успіх на виставці [[1903]]  року.

Недовге повернення до Петербурга. Підготовка до нового Руського сезону, на цей раз до концертів. Серед учасників - — [[Рахманінов]], Римський-Корсаков, [[Глазунов]], співак [[Шаляпін]], всесвітня слава якого і почалася з Руських сезонів Дягілєва. Відбулося п'ять надзвичайних концертів.

Image:Léon Bakst 001.jpg|Эскіз (балетний костюм до балету Жар Птиця). 1910  р.

Image:|Ніжинский, Вацлав Фомич в балеті «Післяполуденний відпочинок фавна», 1912  р.

== Другий період товариства 1910 - 19271910–1927 рр. ==

[[Файл:Kustodiyev world of the art.JPG|міні|праворуч|300пкс|[[Борис Кустодієв]]. «Художнє товариство Світ мистецтва другого періода». 1916-1920 1916–1920 рр.]]

[[1910]] року художнє товариство Світ мистецтва було відновлене. Новим керівником товариства став художник Микола Реріх. Товариство зминило власний склад, куди прийшли нові особистості, серед яких -  —

* [[Альтман Натан Ісайович|Натан Альтман]] ,

* Володимир Татлін,

* Мартирос Сарьян,

Виникла думка, що прихід в товариство представників російського [[авангард]]а став покажчиком, що товариство стало лише закладом для виставок, а не художнім напрямком. З [[1917]] року головою товариства став [[Білібін Іван Якович|Іван Білібін]], який емігрував в країни в [[1920]]  р.

Події [[1917]] року і більшовицький переворот в жовтні того ж року започаткували [[Громадянська ійна|громадянську війну]] в країні і культурну та економічну катастрофу на уламках колишньої імперії. Особливо значними були відмінності у офіційному мистецтві радянської держави, що займала ворожі, альтернативні позиції по відношенню до мистецтва доби [[царат]]у. Мистецтво [[СРСР]] мало також агресивний, пропагандиський характер з могутнім впливом [[цензура|цензури]] і заборони на використання як цілих галузей попереднього митецького періоду ( іконопис, монументальне сакральне мистецтво, сакральна архітектура ), так і заборону на формальні пошуки, заборону на стилістику модерних форм, декларованих як шкідливих ідеологічно, антирадянських і чужинських. До них були віднесені - — [[кубізм]], [[абстракціонізм]], [[футуризм]], [[сюрреалізм]] тощо.

Нова варварська влада націоналізувала [[палац]]и й садиби і навіть організувала в деяких з них музеї. Але [[націоналізація]] мало сприяла збереженню [[садиба|садиб]] і творів мистецтва в них. Розуміючи це, розпочалася кампанія масового вивезення цінностей з садиб в столиці  — масово вивозили панські [[бібліотека|бібліотеки]], [[картина|картини]], [[меблі]], [[бронза]], [[гобелен]]и, мармурова скульптура. Лише частка стане надбанням художніх музеїв чи державних бібліотек. Більшовицький уряд ухвалив продавати за кордон твори мистецтва і книги заради швидкого і необтяжливого для уряду відновлення промисловості, зруйнованої громадянською війною.

З країни почалася мільонна еміграція. В першу хвилю еміграції країна втратила як значні мистецькі скарби ( приватні архіви, живопис західноєвропейських і російських митців, вивезений самими емігрантами, музейні колекції, розпродані сталінським урядом ), так і носіїв тогочасної високої культури. Серед діячів мистецтва, що не сприйняли позитивно більшовизм, « [[червоний терор]] », «культурну революцію» і обрали еміграцію -  —

* [[Сомов Костянтин Андрійович]], художник

* [[Добужинський Мстислав Валеріанович]], художник

* [[Рахманінов Сергій Васильович]], композитор, а також значна кількість акторів [[театр]]у, [[кіно]], [[балет]]у, низка першокласних [[письменник]]ів і поетів ( майбутній нобелевський лауреат [[Бунін Іван Олексійович]], [[Цвєтаєва Марина Іванівна]], [[Купрін Олександр Іванович]], [[Замятін Євген Іванович]], [[Мережковський Дмитро Сергійович]], [[Муратов Павло Павлович]], [[Бальмонт Костянтин Дмитрович]], [[Вейдле Володимир Васильович]], [[Шмельов Іван Сергійович]] та ін. )

Представники російського авангарда другого періода діяльності художнього товариства не мали нічого спільного з настановами засновників товариства - — з їх культом культури як такої, культом [[Малюнок|малюнка]], розуміння і захисту високої попередньої (нехай і дворянської ) культури.

В [[СРСР]] не вітали [[Еміграція|емігрантів]], тому значна кількість архівних документів не оприлюднена досі. В повній мірі це стосується і художника, нічим не небезпечного для країни, Олександра Бенуа, і спадку Сергія Дягілєва. Не політичні і не державні діячі, Бенуа та Дягілєв десятиліттями замовчувався. Досі не передруковані «Художні листи», що писав Бенуа в 1908-19171908–1917 роках і які друкувала відома газета тої доби «Речь». Його листи в книзі «Олександр Бенуа в роздумах» були порізані радянською [[Цензура|цензурою]] і передруковані неповними. Фонд (неповний [[архів]] ) Олександра Бенуа у відділі [[рукопис]]ів Державного [[Російський музей|Російського музеямузею]] залишається практично недоступним для науковців. Багато документів розсіяно по різним державним установам і приватним архівам, що надзвичайно утруднює вивчення творчості і біографії митця. Почався наш довгий шлях пошуків до Бенуа Олександра Миколайовича, якого в достатньому обсязі ще не знає ніхто.

Частково живопис, малюнки, графічні твори колишнього художнього товариства перейшли до збірок [[Російський музей|Російського музеямузею]] (Санкт-Петербург), [[Третьяковська галерея|Третьяковської галереї]] (Москва), але вони переважно стосуються допереворотного ( до 1917 ) періоду діяльності товариства. Частку творів ( сорок ) діячів художнього товариства передав в [[Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна]] колекціонер з Ленінграда Рамм Олександр Наумович , що була практично останньою значною приватною колекцією, присвяченою зниклому товариству. Невелику кількість творів передали також закордонні колекціонери Микита та Ніна Лобанови-Ростовські, та пейзажні графічні твори Олександра Бенуа  — володар із [[Сан-Франциско]] Семен Васильович Папков.

Художники-емігранти з радянської Росії у Франції відновили творчу і виставкову діяльність в Парижі. Вони використовували ту ж назву «Світ мистецтва», хоча брали участь в виставках лише художники-емігранти, що перебували в Парижі. Виставковими майданами були галерея La Boёtie та «Осінній салон». Так, в комітет виставки [[1921]]  р. входили : А. Шервашидзе (голова), А. Яковлев (секретар), [[Сорін Савелій Абрамович|Савелій Сорін]], [[Григор'єв Борис Дмитрович|Борис Григор'єв]], Н. Ремізов, В. Шухаєв, С. Судейкін. Власні твори на виставку 1921  р. дали - — А. Белобородов, Олександр Бенуа, Наталя Гончарова, Борис Григор'єв, Михайло Ларионов, Н. Милліоти, А. Мильман, Х. Орлова, Н. Ремізов, Микола Реріх, Л. Сологуб, Костянтин Сомов, Савелій Сорин, Д. Стеллецький, С. Судейкин, С. Судьбінін, Н. Тархов, Е. Ширяєв, В. Шухаєв, А. Яковлев.

== Джерела. Ресурси інтернетаінтернету ==

* [http://www.fotoa.narod.ru/collection/polonchuk/ropot/ropot_dok_2.htm Устав товариства « Світ мистецтва»]

* Пружан И. Н. «Лев Самойлович Бакст», Л. «Искуство», 1975

* Эрнст С., А. Бенуа, П., 1921;

* Эткинд М., «А.  Н.  Бенуа», Л.- М., 1965

* Балабко О. В. "Київ, Іринінська, Лифарям...Лифарям…". Повість за листами митця  — Чернівці: Букрек, 2011.  — 236 с.: іл.