Тихий океан: відмінності між версіями

|class=shadow|'''Моря'''||[[Беринґове море|Беринґове]], [[Беллінсгаузена море|Беллінгсґаузена]], [[Росса море|Росса]], [[Тасманове море|Тасманове]], [[Коралове море|Коралове]], [[Яванське море|Яванське]], [[Південно-Китайське море|Південно-Китайське]] і [[Східно-Китайське море|Східно-Китайське]], [[Жовте море|Жовте]], [[Японське море|Японське]], [[Охотське море|Охотське]] Сергійове,Олександрове.

'''Ти́хий океа́н''', ''Великий океан європи''&nbsp;— частина [[Світовий океан|Світового океану]]. Обмежений [[материк]]ами [[Євразія]] і [[Австралія (континент)|Австралія]] на [[захід|заході]], [[Північна Америка|Північна]] і [[Південна Америка]] на [[схід|сході]], лінією, що проходить між [[півострів|півостровами]] [[Чукотський півострів|Чукотським]] ([[мис]] [[Унікин]]) і [[Сьюард (півострів)|Сьюард]] на [[північ|півночі]], [[Південний океан|Південним океаном]] на [[південь|півдні]]. Найбільший з океанів на [[Земля|Землі]]. [[Площа]] з [[море|морями]] близько 180 мільйонів [[км²]] (1/3 поверхні земної кулі і 1/2 Світового океану), об'єм води 710 мільйонів км³. Найбільш глибокий басейн Світового океану, середня глибина&nbsp;— 3&nbsp;980 м, максимальна глибина&nbsp;— 11&nbsp;022 м ([[Маріанська западина]])<ref>[http://rgo.ru/geography/fiz_geography/obshie_voprosy/marian1 rgo.ru]{{ref-ru}}</ref>.

Зазвичай Тихий океан ділять на тридві області&nbsp;— Північну і Південну, що граничать по [[екватор]]у. Також проводять межу по осі [[міжпасатні протитечії|екваторіальної протитечії]], тобто приблизно по 5° північної широти. Раніше [[акваторія]] Тихого океану частіше підрозділялася на три частини: північну, центральну і південну, межами між якими служили [[Тропік Рака|Північний]] і [[Тропік Козерога|Південний]] [[тропіки]].

У Північній Америці в прибережних [[гірський хребет|гірських хребтах]] зустрічаються окремі знижені ділянки і проходи, але в Південній Америці величний ланцюг [[Анди|Анд]] утворює майже суцільний бар'єр на всьому протязі материка. [[Берегова лінія]] тут досить рівна, а затоки і півострови зустрічаються рідко. На півночі найглибше врізані в сушу затоки [[П'юджет-Саунд]] і [[Сан-Франциско (затока)|Сан-Франциско]] і [[протока]] Джорджія. На більшій частині південно-американського побережжя берегова лінія згладжена і майже ніде не утворює [[бухта|бухт]] і заток, за винятком затоки [[Ґуаякіль (затока)|Гуаякіль]]. Проте на крайній півночі і крайньому півдні Тихого океану існують дуже близькі за будовою ділянки&nbsp;— [[архіпелаг Олександра]] (південна Аляска) і [[Чонос (архіпелаг)|архіпелаг Чонос]] (біля берегів південного [[Чилі]]). Для обох районів характерні численні [[острів|острови]], великі і малі, з обривистими берегами, [[фіорд]]ами і фіордоподібними протоками, створюючими затишні бухти. Решта частини тихоокеанського побережжя Північної і Південної Америки, незважаючи на велику протяжність, представляє лише обмежені можливості для [[судноплавство|судноплавства]], оскільки там дуже мало зручних природних [[гавань|гаваней]], а побережжя часто відділяється гірським бар'єром від внутрішньої частини материка. У [[Центральна Америка|Центральній]] і Південній Америці гори затрудняють сполучення між заходом і сходом, ізолюючи нешироку смугу Тихоокеанського побережжя. На півночі Тихого океану Берінгове море більшу частину [[зима|зими]] скуто [[крига|кригою]], а побережжя північного Чилі на значному протязі є [[пустеля|пустелею]]; цей район відомий своїми [[родовище|родовищами]] [[Мідні руди|мідної руди]] і [[Натрієва селітра|натрієвої селітри]]. Райони, розташовані на крайній півночі і крайньому півдні американського побережжя,&nbsp;— затоки Аляска і околиці мису Горн,&nbsp;— здобули погану славу своєю сонячною[[шторм]]овою і ясною[[туман]]ною [[погода|погодою]].