Відкрити головне меню

Зміни

доповнення
{{редагую}}
{{Футболіст
| ім'я= Анатолій Зубрицький
| зображення = [[Файл:А.Ф. Зубрицький.png|250пкс270пкс]]
| повне-ім'я = Анатолій Федорович<br/>Зубрицький
| дата-народження = 20.11.1920
 
==== 1962–1970 ====
Незабаром до тренера від першого секретаря обкому партії, [[Щербицький Володимир Васильович|Володимира Щербицького]], надійшла пропозиція очолити [[дніпропетровськ]]ий [[Дніпро (Дніпропетровськ)|«Дніпро»]]. Прийнявши пропозицію, Анатолію Федоровичу поставили декілька завдань&nbsp;— по-перше, домогтися того, щоб дніпропетровська команда стабільно виступала у вищому дивізіоні, а по-друге, щоб дніпропетровці не опускалися нижче [[Запоріжжя|запорізького]] [[Металург (Запоріжжя)|«Металурга»]], вічного суперника «Дніпра». У помічники головному тренеру були призначені: [[Родос Леонід Аркадійович|Леонід Родос]], [[Черкаський Матвій Леонтійович|Матвій Черкаський]] Анатолій Федорович приступив до роботи з дніпрянами, команда стала набирати очки, але у липні [[1963]] року тренер був викликаний на прийом до [[Щербицький Володимир Васильович|Володимира Щербицького]], який повідомив про рішення ЦК КПУ призначити Зубрицького до кінця року головним тренером київського «Динамо», яке тоді було близьке до вильоту з класу «А». І хоч було вже вирішено, що у [[1964]] році Зубрицького на посаді головного тренера змінить [[Маслов Віктор Олександрович|Віктор Маслов]], який на той час не міг переїхати з [[Ростов-на-Дону|Ростова-на-Дону]], Анатолій Федорович був змушений покинути Дніпропетровськ.
 
Залишивши у «Дніпрі» [[Родос Леонід Аркадійович|Леоніда Родоса]] та [[Черкаський Матвій Леонтійович|Матвія Черкаського]] управляти командою, Анатолій прибув до столиці республіки. Після першого кола кияни в турнірній таблиці знаходилися в зоні аутсайдерів. І хоч гравці київського гранду були доволі непогані, вони мало віддавали сил на тренуваннях, що позначилося й на офіційних іграх. А з приходом Зубрицького гра команди пожвавилася, з'явилися перемоги, покращився турнірне становище. Команда могла, по завершенні сезону, увійти до шістки команд вищого дивізіону, але гол [[Метревелі Слава Калістратович|Слави Метревелі]] у матчі з [[Москва|московським]] [[Торпедо (Москва)|«Торпедо»]] відправив «Динамо» на дев'яте місце. В кінці року, як і планувалося, до Києва прибув новий головний тренер&nbsp;— Віктор Маслов, який запропонував Зубрицькому залишитися другим тренером, але звиклий до самостійної роботи Анатолій Федорович відмовився, повернувшись до «Дніпра». Повернувшись, дедо тренерського штабу, окрім Анатолія Федоровича, [[Дідевич Михайло Степанович|Михайло Дідевич]], змінивши Черкаського на його посаді, а ще через рік пішов Родос, якого змінив [[Ліфшиць Йосип Давидович|Йосип Ліфшиць]]<ref>{{cite web|url=http://dn-football.okis.ru/Dnepr_trenera_statja26.html|назва=Тренера Днепра|мовою=ru|веб-сайт=dn-football.okis.ru}}</ref>. У «Дніпрі» Зубрицький пропрацював до кінця [[1966]] року.
 
У [[1967]] році тренер, через сімейні обставини був вимушений покинути Дніпропетровськ і переїхав до [[Кривий Ріг|Кривого Рогу]], де очолив місцевий [[Кривбас (футбольний клуб)|«Кривбас»]], але вже у наступному, [[1968]] році, за розпорядженням республіканського [[Спортивний комітет СРСР|спорткомітету]] був відряджений до [[Крим]]у, де два сезони тренував [[сімферополь]]ську [[Таврія (Сімферополь)|«Таврію»]], вивівши команду з 16 місця до групи лідерів.
{{oq|ru|Помню,когда мы были на сборах, он нас сильно гонял. Команды, которые пребывали там вместе с нами, выполняли намного меньшие нагрузки. Анатолий Федорович все времяповторял: «Парни, это вам еще пригодится в будущем!»}}|[[Гладкіх Василь Іванович (футболіст)|Василь Гладкіх]]<ref>{{cite web|url=http://ffkr.org/content/view/6451/1/|автор=Клименко Р.|назва=Василий Гладких: "Всегда старались, чтобы не было претензий от болельщиков!"|дата=17-09-2010|веб-сайт=Офіційний сайт Федерації футболу Кривого Рогу|мовою=ru}}</ref>}}
 
Наприкінці [[1969]] року, не зійшовшись характерами з головою команди [[Заяєв Анатолій Миколайович|Анатолієм Заяєвим]], одесит залишив [[Сімферополь]], повернувшись у [[Кривий Ріг]], декуди уйого ньогозапросив склалися[[Азаренков дужеАнатолій добріОлександрович|Анатолій відносиниАзаренков]]<ref зname="ua-football.com">{{cite футболістамиweb|url=http://www.ua-football.com/ukrainian/news/4dc2902f.html|назва=Анатолий Азаренков: "Ближневосточный и персидский хлеб не так сладок, как кажется"|дата=05-05-2011|веб-сайт=ua-football.com|мовою=ru}}</ref>, колишній гравець одеської команди.
 
==== 1970–1979 ====
У [[1974]] році колишній воротар відгукнувся на пропозицію з Кривого Рогу знову очолити «Кривбас». При ньому команда зайняла третє місце в українській зоні другої ліги, але пробитися в першу лігу через стикові матчі команда не змогла.
 
З [[1977]] року до [[1979]] рік працював директором СДЮШОР «Чорноморець». У той же час повернувся на тренерську роботу до «Чорноморця», куди запросив і свого колегу, [[Азаренков Анатолій Олександрович|Анатолія Азаренкова]], з яким зустрічався і в одеській команді, і в «Кривбасі»<ref name="ua-football.com"/>. Наприкінці сезону [[Чемпіонат СРСР з футболу 1977|1977]] року Анатолія Федоровича проінформував секретар одеського обкому, Кириченко, про рішення українського ЦК, за яким треба було допомогти [[львів]]ським [[Карпати (Львів)|«Карпатам»]] залишитися у [[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|вищій лізі]]. У задуманій схемі приймало участь три команди&nbsp;— одесити, [[Санкт-Петербург|ленінградський]] [[Зеніт (Санкт-Петербург)|«Зеніт»]] та, звісно, «Карпати». На той час, під кінець сезону, коли залишалося відіграти кожній команді по три матчі у «моряків» було найкраще становище&nbsp;— сьоме місце, а львів'яни знаходилися на 15-ій позначці, а отже, у зоні вильоту. За схемою у матчі з ленінграцями, що проходив у них «вдома», одесити мали програти з мінімальним рахунком і це б суттєво не нашкодило б їм, а «Зеніт» забезпечив би собі три очки, а у наступному турі, «Карпати» б мали виграти у ленінградців, забезпечивши себе 14-м місцем у турнірній таблиці. Однак, у першому договірному матчі, у [[Санкт-Петербург|Ленінграді]] «синьо-біло-блакитні», неочікувано виграли з рахунком 4:1<ref>{{cite web|url=http://www.fc-dynamo.ru/champ/prot.php?id=860300|назва=Чемпионат СССР 1977. 30 октября. Зенит (Ленинград) — Черноморец (Одесса) 4:1|мовою=ru|веб-сайт=Сайт уболівальників ФК «Динамо» Москва}}</ref>, при чому перші три голи вони забили у першому таймі, а тодішній тренер «Зеніту», [[Морозов Юрій Андрійович|Юрій Морозов]] чи то не знав про договір, чи то вирішив не діяти чесно. А у наступному турі, у матчі із «левами» команда Морозова відіграла у нічию 0:0<ref>{{cite web|url=http://www.fc-dynamo.ru/champ/prot.php?id=860600|назва=Чемпионат СССР 1977. 3 ноября. Зенит (Ленинград) — Карпаты (Львов) 0:0|мовою=ru|веб-сайт=Сайт уболівальників ФК «Динамо» Москва}}</ref>, через що львівська команда вилетіла у [[Чемпіонат СРСР з футболу: перша ліга|першу лігу]].<ref name="Мартынов"/>
 
Пропрацювавши ще два роки тренером «Чорноморця» Анатолій Зубрицький знову очоливши СДЮШОР, залишаючись її беззмінним керівником до [[2005]] року. Серед вихованців Анатолія Федоровича є багато футболістів, що згодом виступали, як за основну команду клубу, так і [[Збірна України з футболу|збірну України]]. Так наприклад, [[1985]] року, у віці шести років, Зубрицький прийняв у свою школу вчилися [[Воронін Андрій Вікторович|Андрія Вороніна]], що згодом у складі «жовто-блакитних» вийшов до одної четвертої фіналу на [[Чемпіонат світу з футболу 2006|чемпіонаті світу 2006]].<ref>{{cite web|url=http://www.profootball.ua/2006/07/26/print:page,1,andrey_voronin_vybral_kumom.html|назва=Андрей Воронин выбрал кумом Тимощука|мовою=ru|веб-сайт=profootball.ua|дата=26-07-2006}}</ref>