Відкрити головне меню

Зміни

доповнення
}}
{{Інші значення|тип=прізвище|Зубрицький}}
'''Анато́лій Фе́дорович Зубри́цький''' ({{н}} [[20 листопада]] [[1920]], [[Одеса]], [[Українська РСР]], [[СРСР]]&nbsp;— {{†}} [[17 лютого]] [[2005]], [[Одеса]], [[Україна]])&nbsp;— колишній [[СРСР|радянський]] футболіст, грав на позиції [[Воротар (футбол)|воротаря]], радянський футбольний тренер. [[Майстер спорту СРСР]] ([[1948]]<ref name="Кривбас">{{cite web|url=http://fckryvbas.com.ua/statistic/zubr.htm|назва=Вони приводили «Кривбас» до перемог. А. Зубрицький.|веб-сайт=Офіційний сайт ФК «Кривбас»}}</ref>) та Заслужений тренер Української РСР ([[1961]]<ref name="Кривбас"/>). Один з найавторитетніших футбольних фахівців в Україні [[1960-ті|1960-х]]&nbsp;— [[1970-ті|1970-х]] років<ref name="Кривбас"/>. Засновник та перший керівник [[СДЮШОР «Чорноморець» імені А. Ф. Зубрицького|СДЮШОР «Чорноморець»]] ([[1975]]–[[1977]], [[1979]]–[[2005]]). Відомий виступами за [[Одеса|одеський]] [[Чорноморець (Одеса)|«Харчовик»]], [[київ]]ське [[Динамо (Київ)|«Динамо»]] та [[кишинів]]ський [[Зімбру (футбольний клуб)|«Буревісник»]]. У складі цих команд тричі ставав володарем [[Кубок УРСР з футболу|кубку Української РСР]], а також став переможцем зонального турніру [[Чемпіонат СРСР з футболу: перша ліга|класу «Б»]] [[Чемпіонат СРСР з футболу|чемпіонату СРСР]].
 
Головував тренерські штаби [[Полтава|полтавського]] [[Ворскла (футбольний клуб)|«Колгоспника»]], одеського «Чорноморця», [[дніпропетровськ]]ого [[Дніпро (Дніпропетровськ)|«Дніпра»]], київського «Динамо», [[Кривий Ріг|криворізького]] [[Кривбас (футбольний клуб)|«Кривбасу»]] та [[сімферополь]]ської [[Таврія (Сімферополь)|«Таврії»]]. У якості тренера Анатолій Федорович у різні роки вигравав кубок УРСР, двічі ставав переможцем зонального турніру класу «Б», а також виграв [[Чемпіонат СРСР з футболу серед дублерів|чемпіонат СРСР серед дублерів]].
Окрім одеських футболістів до [[Київ|Києва]] приїхало багато гравців з усієї Українидля відродження місцевого [[Динамо (Київ)|«Динамо»]]. Очолював команду [[Махиня Микола Борисович|Микола Махиня]], а основним голкіпером був ветеран київської команди та капітан [[Ідзковський Антон Леонардович|Антон Ідзковський]], що не зважаючи на свій вік все ще був одним з найкращих радянських футболістів. Згодом, окрім інших футболістів, до Анатолія приєдналося багато одеситів: [[Жиган Анатолій Іванович|Анатолій Жиган]], [[Севастьянов Віктор Григорович|Віктор Севастьянов]], [[Чиплигін Михайло Євдокимович|Михайло Чиплигін]] та інші. Однак, не зважаючи на велику кількість досвідчених футболістів, побудувати команду з нуля було дуже важко і перший час клуб не міг розвинути увесь свій потенціал через незіграність серед гравців. З [[1946]] року, після переходу на тренерську роботу Ідзковського, Зубрицький став основним голкіпером київського «Динамо». Через невиразну гру «біло-синіх» у перші післявоєнні роки у команді змінилося кілька тренерів: [[Корчебоков Лев Миколайович|Лев Корчебоков]], Ідзковський, [[Апухтін Борис Трифонович|Борис Апухтін]] та [[Щегоцький Костянтин Васильович|Костянтин Щегоцький]]. І тільки з приходом до тренерського штабу [[Бутусов Михайло Павлович|Михайла Бутусова]] команда потроху почала показувати видовищну гру і наприкінці сезону [[Чемпіонат СРСР з футболу 1947|1947]] року зайняли четверте місце у вищому дивізіоні.
 
[[1948]] року, під час матчу зі столичним [[ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|ЦБЧА]], Анатолій ву зіткненні зіз [[Бобров Всеволод Михайлович|Всеволодом Бобровим]] отримав серйозну травму: відрив [[меніск (анатомія)|меніска]] та пошкодження хрестоподібних [[Зв'язка (анатомія)|зв'язок]]. Більше двох років доводилося грати на знеболюючих, з еластичною пов'язкою на коліні. І все ж, у [[1951]] році футболісту довелося робити операцію, післяяку якоїзробив відомий медик, професор [[Лаг Георгій Федорович|Георгій Ланг]]. Після операції воротареві ще рік знадобився на відновлення. У [[1952]] році, вийшовши на футбольне поле, грати в повну силу він вже не зміг, до того ж, у складі «біло-синіх» з'явилися два перспективних воротаря&nbsp;— [[Лемешко Євген Пилипович|Євген Лемешко]] та [[Макаров Олег Олександрович|Олег Макаров]]. Зігравши в своєму останньому сезоні за київський клуб, що зайняв 2 місце у чемпіонаті, 4 матчі з 13 (що було недостатньо для отримання срібних медалей), Анатолій Зубрицький вирішив закінчити ігрову кар'єру і перейти на тренерську роботу.
 
==== Завершення кар'єри гравця ====
У [[1953]] році Зубрицький несподівано отримав запрошення пограти в [[Москва|московському]] [[Локомотив (Москва)|«Локомотиві»]], який тренував [[Аркадьєв Борис Андрійович|Борис Аркадьєв]], можливість попрацювати під керівництвом відомого фахівця, підштовхнуло Анатолія прийняти рішення про перехід в московський клуб.
 
У [[1953]] році Зубрицький вже збирався переходити на тренерську роботу, але несподівано футболіст отримав запрошення пограти в [[Москва|московському]] [[Локомотив (Москва)|«Локомотиві»]], який тренував [[Аркадьєв Борис Андрійович|Борис Аркадьєв]], можливість попрацювати під керівництвом відомого фахівця, підштовхнуло Анатолія прийняти рішення про перехід в московський клуб.
Провівши сезон в «Локомотиві», Зубрицький відправився в [[кишинів]]ський [[Зімбру (футбольний клуб)|«Буревісника»]], який виступав у [[Чемпіонат СРСР з футболу: перша ліга|класі «Б»]]. У молдовській команді Анатолій провів два роки, будучи беззмінним основним воротарем. У [[1955]] році, клуб завоював перше місце в своїй зоні і вийшов до класу «А». Після цього Зубрицький остаточно вирішив перейти на тренерську роботу.
 
Провівши сезон в «Локомотиві», Зубрицький відправився вдо [[кишинів]]ськийського футбольного клубу [[Зімбру (футбольний клуб)|«БуревісникаБуревісник»]], якийщо виступав у [[Чемпіонат СРСР з футболу: перша ліга|класі «Б»]]. Молдовську команду тренував тоді відомий радянський футболіст, [[Мазанов Георгій Васильович|Георгій Мазанов]], а згодом цю посаду зайняв [[Ступаков Петро Олексійович|Петро Ступаков]]. У молдовськійкишинівській команді Анатолій провів два роки, будучи беззмінним основним воротарем. У [[1955]] році, клуб завоював перше місце в своїй зоні і вийшов до класу «А». Після цього Зубрицький остаточно вирішив перейти на тренерську роботу.
За усю свою кар'єру футбольного голкіпера Анатолій відіграв 225 офіційних матчів, при чому 157 з них&nbsp;— у вищій лізі чемпіонату СРСР. За цей час футболіст зустрівся на футбольному полі з такими легендарними радянськими футболістами, як [[Борис Пайчадзе]], [[Мкртич Симонян]], [[Всеволод Бобров]], [[Федотов Григорій Іванович|Григорій Федотов]], [[Гогоберідзе Автанділ Миколайович|Автанділ Гогоберідзе]] тощо.
 
За усю свою кар'єру футбольного голкіпера Анатолій відіграв 225245 офіційних матчів, при чому 157193 з них&nbsp;— у вищій лізі чемпіонату СРСР. За цей час футболіст зустрівся на футбольному полі з такими легендарними радянськими футболістами, як [[Борис Пайчадзе]], [[Мкртич Симонян]], [[Всеволод Бобров]], [[Федотов Григорій Іванович|Григорій Федотов]], [[Гогоберідзе Автанділ Миколайович|Автанділ Гогоберідзе]] тощо.
 
==== Статистика виступів ====
|align="center"|-6
|- style="background:lemonchiffon"
!colspan="2"| Всього !! 47 !! ? !! 6 !! -10−10 !! 53 !! -10−10
|-
|rowspan="2" align=center valign=center|'''[[Локомотив (Москва)|«Локомотив» М]]'''
|align="center"|-31
|- style="background:lemonchiffon"
!colspan="2"| Всього !! 140 !! −225 !! 14 !! -22−22 !! 154 !! -247−247
|-
|rowspan="3" align=center valign=center|'''[[Чорноморець (Одеса)|«Харчовик» О]]'''
! style="background:beige"| −281
! style="background:beige"| 20
! style="background:beige"| -32−32
! style="background:beige"| 245
! style="background:beige"| −313
 
=== Тренерська кар'єра ===
Анатолій Федорович закінчив школу тренерів при Київському державному інституті фізичної культури (нині [[Національний університет фізичного виховання і спорту України]]), а у [[1955]] році заочно закінчив цей навчальний заклад, здавши екзамени на «відмінно».<ref>{{cite web|url=http://xxldynamo.com.ua/trenfoto/treners-bio.htm|назва=Тренери ФК «Динамо» Київ|веб-сайт=xldynamo.com.ua}}</ref>
 
Першою командою у тренерській кар'єрі Анатолія Федоровича ву [[1956]] році став [[Полтава|полтавський]] [[Ворскла (футбольний клуб)|«Колгоспник»]], з яким він виграв [[Кубок УРСР з футболу|Кубок Української РСР]] серед команд колективів фізкультури. Восени того ж року, Анатолія Федоровича переводять в [[київ]]ське [[Динамо (Київ)|«Динамо»]], на посаду другогопомічника головного тренера. В його обов'язки помічника головного тренера входило так само керівництво дублюючим складом. На той час у команді як раз з'явилися [[Лобановський Валерій Васильович|Валерій Лобановський]], [[Базилевич Олег Петрович|Олег Базилевич]], [[Трояновський Валентин Миколайович|Валентин Трояновський]], [[Біба Андрій Андрійович|Андрій Біба]], [[Ануфрієнко Володимир Миколайович|Володимир Ануфрієнко]] та інші. Усі ці футболісти починали свою кар'єру в українському гранді з дубля. Але відпрацювавши три роки у Києві, Анатолій Федорович покинув «Динамо».
 
У [[1959]] році колишній одеський зірковий воротар очолив [[Одеса|одеський]] [[Чорноморець (Одеса)|«Чорноморець»]]. Команда до того часу перебувала на 12 місці у турнірній таблиці класу «Б». Поступово гра колективу стала поліпшуватися, одесити стали боротисяконкурентами у боротьбі за призові місця. А у [[1961]] році виграли турнір класу «Б», ставши чемпіонами Української РСР, після чого повинні були проводити перехідні ігри за вихід в клас «А» з [[донецьк]]им [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтарем»]], але рішенням республіканської федерації футболу, матчі були скасовані. І хоч за усіма футбольними правилами «Чорноморець» мав пройти далі, так як «гірники» тоді були найслабшою командою класу «А», однак здобуття кубка СРСР для київських чиновників вважалося вищим за регламент чемпіонату. Того ж року Анатолій Федорович, у віці 41-го року, отримав звання «Заслужений тренер Української РСР». Наступного, [[1962]] року, відбувся неприємний скандал&nbsp;— керівництво «Харчовика» разом із тренерським штабом запідозрило, що гравці команди почали навмисно «здавати ігри». Після проведеної розмови між командою та керівництвом було вирішено позбавити футболістів усіх премій, але Анатолій Федорович, вже не довіряючи гравцям, покинув клуб.<ref>{{стаття|автор=Ищук И.|назва=Павел Досич: «Черноморец» – это моя жизнь|журнал=Моряк Украины|дата=29-03-2013|}} {{ref-ru}}</ref>
 
Незабаром до тренера надійшла пропозиція очолити [[дніпропетровськ]]ий [[Дніпро (Дніпропетровськ)|«Дніпро»]]. Анатолій Федорович приступив до роботи з дніпрянами, команда стала набирати очки, але в липні [[1963]] року тренер був викликаний на прийом до [[Щербицький Володимир Васильович|Володимира Щербицького]], де йому повідомили про рішення ЦК компартії України призначити Зубрицького до кінця року головним тренером київського «Динамо». Після першого кола кияни в турнірній таблиці знаходилися в зоні аутсайдерів, а з приходом Зубрицького гра команди пожвавилася, з'явилися перемоги, покращився турнірне становище, але все ж чемпіонат команда закінчила на 9 місці. В кінці року в «Динамо» прибув новий головний тренер&nbsp;— [[Маслов Віктор Олександрович|Віктор Маслов]], який запропонував Зубрицькому залишитися другим тренером, але звиклий до самостійної роботи Анатолій Федорович відмовився, повернувшись до «Дніпра», де пропрацював до кінця [[1966]] року.