Ахмед III: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Levni 002 detail.jpg|thumb|right|200px|Султан Ахмед III]]
 
'''Ахме́д III''' (Агмед III; *[[1673]]—†[[1736]]) — [[Туреччина|турецький]] султан ([[1703]]–[[1730]]). 23-й султан династії [[Османи|Османів]], син султана [[Мехмед IV|Мехмеда IV]]. Вів переговори з гетьманом [[Іван Мазепа|Іваном Мазепою]] та [[Пилип Орлик|П. Орликом]] про надання військової допомоги [[Україна|Україні]] в боротьбі проти [[Російська імперія|Російської імперії]]. В [[1711]] турецька [[армія]] під командуванням Ахмеда III розбила московські війська на чолі з [[Петро І|Петром І]] у битві біля [[Ясси|Ясс]] на р. [[Прут]]. Уклав [[Прутський мирний договір 1711]].
 
Прийшов до влади 21 серпня [[1703]] року внаслідок яничарського [[повстання]], але опісля намагався обмежити політичний вплив [[Яничари|яничар]]. За його правління державні посади стали доступніші для вільнонароджених [[Мусульмани|мусульман]]. З одного боку, це стимулювало культурний злет [[Османська імперія|імперії]], апогеєм якого стала так звана доба тюльпанів. Помітну роль у розвитку високого османського мистецтва відіграли також немусульманські піддані імперії, передусім [[греки]]. З іншого боку, дещо ослаб військовий та адміністративний апарат імперії. Незважаючи на перемоги над [[Російська імперія|Російською державою]] під час [[Прутський похід|Прутського походу 1711 року]] та над [[Чорногорія|Чорногорією]], османи зазнали поразок та територіальних втрат від австрійських військ на чолі з принцем [[Євгеній Савойський|Євгенієм Савойським]] 1716—18 років. За Пожаревацькими мирними договорами 1718 року, імперія втратила на користь [[Австрійська імперія|Австрії]] [[Бєлград]], [[Банат]] і частину [[Волощина|Валахії]], тоді як [[Венеція]] внаслідок війни з турками 1714–1718 років дістала [[Морський порт|порти]] й землі на [[Морея|Мореї]]. Тільки занепад династії [[Сефевіди|Сефевідів]] у [[Іран|Персії]] дав можливість османам розширити володіння на [[Південний Кавказ|Закавказзі]] під час війни 1722 року. Проте їхні поразки спричинили повстання у [[Стамбул]]і, очолене [[Албанці|албанцем]] [[Патрон Халіл|Патроном Халілом]], внаслідок якого Ахмед III був змушений 30 вересня 1730 зректися престолу й доживати віку відстороненим від державних справ. Ахмедові наслідував його племінник [[Махмуд І]].