Софія Потоцька: відмінності між версіями

21 червня [[1778]] тринадцятилітня Софія прибула з Боскампом Лясопольським вдо [[Жванець|Жванця]]. Дівчата були дуже бідно одягненими і були привязані на довгому шкіряному шнурку, а на запитання, чи вони є одалісками до гарему, Лясопольський відповів, що вони є бранками, викупленими з неволі. Прибувши з [[Стамбул]]а, (в ті часи Царгород) Софія Потоцька та іі сестра Гелена-Фатима уміли розмовляти тільки грецькою та турецькою мовами. Їх батько Клавоне був цукерником, він пік та продавав солодощі на вулицях Стамбулу, але в [[1777]] його не стало, а мати не уміла заробляти для сім'ї гроші і тому з великої нужди сиділа разом з доньками перед воротами до гарему султана і жила з подавань. Там їх і надибав посол [[Боскамп Лясопольський]] і запропонувавши матері гроші, запевнив, що доньок добре влаштує в Польщі.

На той час перетнути границю було не просто, і тому Лясопольський мусив затриматись у Жванці на пять днів для оформлення необхідних документів. І дістав дозвіл на перетин кордону лише для кількох осіб, тому сестер і всі речі він залишив тут. НаходячисьЗнаходячись перед австрійсько-угорськоюугорським границеюкордоном у Жванці, [[Боскамп Лясопольський]] залишив сестер на поруки Йозефу Вітте, видавши таємницю, що вони призначені для короля. [[Йозеф Вітт]] відправив дівчат на утримання до п. Завадської. Пані Завадська, запросивши перекладача Станіслава Пельштина, довідалася, звідки дівчата походять та як їх звати. Спершу Йосефу була до вподоби Гелена, яка була на два роки старша за Софію, він розпочав з нею авантюру, яка тривала кілька місяців, поки про неї не довідався [[Ян де Вітте|Ян Вітт]] і не вислав його до Варшави.

Троє їх дітей Констянтин, Миколай, Гелена — померли в ранньому віці (в Софіївці були іх надгробки). Софія мала з графом Потоцьким ще трьох синів і дві доньки. Найстарший — Олександр Потоцький ([[1798]]–[[1868]]) виіхав до Парижа. Софія вийшла заміж за Павла Кисельова. Мечислав Потоцький ([[1800]]–[[1876]]) був одружений з Дельфіною Комаровою. Болеслав ([[1806]]–[[1861]]) одружений з графинею Салтиковою. Донька Ольга ([[1802]]–[[1861]]) заміжня за Леоном Наришкіним.

В 22 роки найстарший син Потоцького був відізваний з [[Петербург]]а за розпустне життя; йому батько купив тоді [[Могилів-Подільський]] з присілками. Незвиклий до спокійного життя Щесний Єжи (Юрій) Потоцький закрутив роман з мачухою. Про їх стосунки Станіслав Потоцький дізнався в останню чергу. Він віддалився від Софії і сина. В той час в його маєтку проживав ілюмінат граф [[Тадеуш Грабянка]], який підтримував Потоцького своїми ідеями і залишався з ним до його смерті.

[[13 березня]] [[1805]] помер її другий чоловік грС.Щ. Потоцький.

В [[1805]] Софія виїжджає зі своїм пасинком Юрієм до Петербурга, щоб владнати всі справи на спадок по Потоцькому, але в кінці року повертається вдо [[Тульчин]]а.