Азовське козацьке військо: відмінності між версіями

'''Азо́вське коза́цьке ві́йсько''' — військове формування, утворене російським урядом [[1828]] року з частини українських козаків [[Задунайська Січ|Задунайської Січі]], що повернулисявернулися з турецьких володінь за ініціативою та на чолі отамана [[Гладкий Йосип Михайлович|Йосипа Гладкого]], який очолював військо до [[1853]] року. Як іррегулярне козацьке формування [[Російська імперія|Російської імперії]], створено указом від [[27 травня]] [[1831]] року.

Перед [[Російсько-турецька війна 1828—1829|російсько-турецькою війною]] [[1828]]—[[1829]] років 1 500 козаків було поселено на узбережжі [[Азовське море|Азовського моря]] і з них сформовано [[Окреме Запорізьке військо]]. З початком російсько-турецької війни Окреме Запорізьке військо було приєднанеприєднано до російської армії, у складі якої воно брало участь у бойових діях як [[Дунайський козацький полк]].

[[1831]] року українських козаків царським указом поселено між річками [[Берда|Бердою]], [[Кальчик]]ом і [[Азовське море|Азовським морем]] у [[Катеринославська губернія|Катеринославській губернії]] (між сучасними [[Бердянськ]]ом і [[Маріуполь|Маріуполем]]) і заснувало дві [[станиця|станиці]] — Микільську і Покровську. Згодом до війська було прилучено [[Петрівський Посад]] і [[село]] [[Новоспасівське]]. Їм було виділено 74 тисячі десятин землі. Відтоді за цим військовим формуванням закріпилася назва Азовське козацьке військо.

Азовські козаки жили станицями, займалися [[землеробство]]м, [[рибальство]]м, [[скотарство]]м, [[бджільництво]]м. Борошномельний та цегельний промисли відігравали допоміжну роль у господарстві козаків. З 1836 року азовцям було дозволено вести [[торгівля|торгівлю]]торгувати і займатися промислами нарівні з [[купецтво]]м із записом в уставні торгові розряди з отриманням узаконених свідоцтв і сплатою відповідних податків. Так оформилося Торгове товариство азовських козаків. Основним продуктом продажу і [[експорт]]у була сільськогосподарська продукція, переважно [[пшениця]]. Азовські козаки показали свою економічну життєздатність.

Як елемент загальноімперської військово-адміністративної системи, Азовське іррегулярне формування підлягало Сенату на чолі з [[імператор]]ом і Військовому міністерству. Внутрішнє самоуправліннясамоврядування здійснювалосявиконував наказнимнаказний [[отаман]]ом і військовимвійськова правліннямканцелярія, центр якого знаходивсямістився в станиці Петровській, а згодом — у [[Маріуполь|Маріуполі]]. У військових і цивільних справах [[козаки]] підпорядковувалисябули підпорядковані [[генерал-губернатор]]ові [[Новоросія|Новоросії]].

З [[1850]]-х років азовців почали примусово переселяти на [[Кубань]]. Невдоволені цими діями царського уряду козаки підняли повстання, яке російські війська жорстоко придушили. На підставі указу від [[23 жовтня|11 (23) жовтня]] [[1864]] року Азовське козацьке військо було ліквідованоскасовано, а козаків переведено в селянський стан.

На момент ліквідаціїскасування Азовське козацьке військо мало 1699 [[камінь|кам'яних]] і 4 [[дерево|дерев'яних]] [[будинок|будинки]], 2 [[Церква (храм)|церкви]], 2 інструментальні заводи, 49 млинів та [[вітряк]]ів, 2 рибні заводи, 15144 голів домашніх тварин і значну суму [[гроші|грошей]].