Відкрити головне меню

Зміни

доповнення
 
==== Перші роки ====
Анатолій Федорович Зубрицький народився [[20 листопада]] [[1920]] року в [[Одеса|Одесі]]. Майже усе дитинство юнак провів у [[Одеський морський торговельний порт|порту]]. У дитинстві Анатолій захоплювався [[волейбол]]ом, [[баскетбол]]ом та великим [[теніс]]ом. В останньому, до речі, став срібним призером на шкільній [[Спартакіада|спартакіаді]] Азовсько-Чорноморського краю у середині [[1930-ті|1930-х]] років.<ref name="Гайдаржи">{{стаття|автор=Гайдаржи Е.|назва=Вся жизнь – футбол|посилання=http://news.selhoz.com.ua/article/vsya-zhizn----futbol/rss.php|журнал=Деловая Одесса}} {{ref-ru}}</ref> Але остаточно для себе Зубрицький серед усіх видів спорту обрав [[футбол]], у який грав з дитинства у дворі. Пізніше хлопець почав виступати за юнацьку команду з місцевого [[Палац піонерів|палацу піонерів]], що знаходився у [[Воронцовський палац (Одеса)|Воронцовському палаці]] під керівництвом відомого одеського футболіста [[Російська імперія|імперських часів]], [[Злочевський Олександр Петрович|Олександра Злочевського]]<ref name="Мартынов">{{cite web|url=http://odesskiy.com/futbolnaya-odessa/anatolij-zubritskij-strazh-futbolnyh-odesskih-vorot.html|автор=Мартынов С.|назва=Анатолий Зубрицкий - страж футбольных одесских ворот|веб-сайт=Одесса от А до Я|мовою=ru}}</ref>. Навчаючись у школі, Анатолій, грав за дорослу непрофесійну команду ДСТ «Буревісник» та [[Збірна Одеси з футболу|збірну міста Одеси]].
 
Після закінчення дев'ятого класу вступивЗубрицький поступив на робітфак при Одеському консервному інституті (нині [[Одеська державна академія холоду|Інститут холоду, кріотехнологій та екоенергетики ім. В.&nbsp;С.&nbsp;Мартиновського]]), який закінчив восени [[1939]] року і був прийнятий на перший курс ВНЗінституту. Але ще до початку занять Анатолія Федоровича та ще кількох молодих воротарів місцевих команд запросили на перегляд в [[Одеса|одеське]] [[Чорноморець (Одеса)|«Динамо»]], що виступало у [[Чемпіонат СРСР з футболу: вища ліга|класі «А»]] [[Чемпіонат СРСР з футболу|чемпіонату СРСР]]. На початку чемпіонату дублюючий воротар команди, [[Піньков Дмитро Іванович|Дмитро Піньков]] був відрахований зі складу команди, а без другого воротаря у вищому дивізіоні національного чемпіонату в одеської команди були не великі шанси чогось досягти, тому керівництвом було надано наказ віднайти з місцевих футболістів дублера для клубу.<ref name="Гайдаржи"/>
 
==== Одеські «Динамо» та «Харчовик» ====
Після перегляду декількох футболістів тренери динамівців обрали Зубрицького, як дублера основного воротаря і незабаром, разом з командою хлопець відправився на матч до [[Москва|Москви]] проти місцевого [[ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|ЦБЧА]]. Під час матчу, що відбувся [[4 червня]] [[1939]] року на стадіоні [[Локомотив (стадіон, Москва)|«Сталінець»]], основний воротар одеситів [[Михайличенко Олександр Михайлович|Олександр Михайличенко]] отримав травму і ворота довелося захищати молодому Зубрицькому. Дебютний матч у команді майстрів, незважаючи на поразку 2:3, Анатолій провів на високому рівні, а ву наступному турі іпроти зовсімстоличного [[Торпедо (Москва)|«Торпедо»]] юний воротар відіграв свій перший «сухий матч» (1:0).
{{виписка|... і ось я чую: «Толя, виходь» - і я пішов. Гра була дуже напруженою, рахунок нічийний, моменти весь час виникали то біля одних воріт, то біля інших. Я побачив пониклі голови наших гравців, як не прикро, але я зрозумів , що вони не вірять, що я не зіпсую зроблене ними. Але все обійшлося добре, я зрозумів, що на мене вони не в образі тому, що як по-дружньому «зірки» одеського футболу поплескували мене по черзі по плечу, коли ми йшли з поля. Потім вже повна гра з «Торпедо», де я отримав в пресі вельми схвальні відгуки, а команда - два очки за перемогу, потім гра вдома і перемога над «Динамо» Тбілісі і пішло, і пішло...
{{oq|ru|...и вот я слышу: «Толя, выходи» - и я пошел. Игра была очень напряженной, счет ничейный, моменты все время возникали то у одних ворот, то у других. Я увидел поникшие головы наших игроков, как ни обидно, но я понял, что они не верят, что я не испорчу сделанное ими. Но все обошлось благополучно, я понял, что на меня они не в обиде по тому, как по-дружески «звезды» одесского футбола похлопывали меня поочередно по плечу, когда мы уходили с поля. Затем уже полная игра с «Торпедо», где я получил в прессе весьма лестные отзывы, а команда - два очка за победу, затем игра дома и победа над «Динамо» Тбилиси и пошло, и пошло...}}|Анатолій Зубрицький<ref name="Гайдаржи"/>}}
І хоча Анатолій дебютував у професійному футболі саме з «армійцями», для одеської публіки цей воротар був не знайомий і тому ще один «дебютний матч» Зубрицький зіграв [[16 червня]] [[1939]] року на [[Чорноморець (стадіон)|Стадіоні парку імені Шевченка]] проти [[Тбілісі|тбіліського]] [[Динамо (Тбілісі)|«Динамо»]]. Через те, що Михайличенко, все ще не одужав, Зубрицький знову зайняв ворота. Рахунок було відкрито на 3-й хвилині легендарним грузинським форвардом, [[Борис Пайчадзе|Борисом Пайчадзе]], а у середині першого тайму одеситам вдалося зрівняти рахунок, м'яч забив [[Онищенко Володимир Леонтійович|Володимир Онищенко]] на 28-й хвилині. По завершенні першого тайму рахунок так і закінчився нічийним. На початку другого тайму на 51-й хвилині «моряки» забили другий гол, повівши у рахунку, а 78-й хвилині [[Москва|московський]] арбітр зустрічі, Демідов, призначив у ворота одеситів пенальті, який виконав грузинський футболіст, [[Михайло Бердзенішвілі]]. Але вже через три хвилини одеська команда знову поченає вести у рахунку, дякуюючи другому голу від [[Калашников Петро Павлович|Петра Калашникова]]. На останніх хвилинах під час ще одної атаки тбілісців Зубрицький кинувся у ноги [[Борис Пайчадзе|Пайчадзе]], прийнявши удар на себе. Після чого довго лежав на газоні, не маючи змоги підвестися через отриману травму. А після лікарської допомоги Анатолій знову займає місце у створі ворот, щоправда вже тримаючись за живіт, адже замін більше в одеської команди не було. Після цього, на останніх секундах зустрічі, м'яч знову потрапив до ніг Бориса Пайчадзе, але той вибив м'яч в [[Вкидання м'яча (футбол)|аут]], щоправда ненавмисно.{{sfn|Макаров|1963|с=19—21}}<ref name="Мазуренко">{{стаття|назва=Улыбка Зубрицкого|автор=Анатолий Мазуренко|дата=21-07-2005|посилання=http://vo.od.ua/rubrics/sport/2047.php|журнал=[[Вечерняя Одесса]]|випуск=№107}} {{ref-ru}}</ref> Того сезону Зубрицький відіграв за команду з «Південної Пальміри» всього дев'ять матчів, де пропустив 24 голи. І хоч у той час у складі одеської команди грало досить багато досвідчених футболістів свого часу, як [[Волін Михайло Іванович|Михайло Волін]], [[Орєхов Леонід Еммануїлович|Леонід Орєхов]], [[Хіжніков Микола Кондратійович|Микола Хіжніков]] тощо, але все ж за підсумками сезону команда вилетіла до [[Чемпіонат СРСР з футболу: перша ліга|Групи «Б»]], посівши останнє місце у відбірковій таблиці.
 
У [[1940]] році Михальченко був [[Військовий обов'язок|призваний в армію]], через що Зубрицький став основним воротарем команди. Але незабаром на армійську службу був призваний і сам Анатолій. Завдяки клопотанню команди, він був залишений ву розташованійвійськової вчастині, Одесіщо військовоїрозташовувалася частинів Одесі і продовжував виходити на поле у ​​складі команди, яка перейшла до того часу у товариство «Харчовик». АлеТака вжеситуація у команді змусила керівництво та тренерський штаб шукати ще одного воротаря до команди «моряків». Ним став колишній гравець [[Донецьк|сталінського]] [[Шахтар (Донецьк)|«Стахановця»]], [[Ломакін Віктор Олексійович|Віктор Ломакіна]] та [[Костянтин Дейніс|Костянтина Дейніса]]. Вже в кінці сезону воротарЗубрицький, пройшовши «курс молодого бійця», почав виступав тільки в армійських футбольних та баскетбольних змаганнях за команду [[Одеський військовий округ|Одеського військового округу]]. Навесні того ж року футбольне керівництво міста намагалося повернути Анатолія до команди майстрів, але якраз у той час у [[Кишинів]]і проводилися змагання першості округу, тому командування військової частини пообіцяло перевести Зубрицького тільки у червні.<ref name="Мартынов"/>
 
==== Німецько-радянська війна ====
У червні [[1941]] року розпочалася [[Німецько-радянська війна]], військова частина, де знаходився Зубрицький, брала участь у боях на кордоні з [[Румунія|Румунією]]. Під час відступу підрозділи були оточені, Зубрицький з іншими бійцями були захоплені в полон. Під час використання військовополонених на дорожніх роботах, Анатолій здійснив втечу. Добрався до Одеси, де за допомогою залишилися в окупації одеських футболістів, влаштувався на завод «Кінап» і навіть грав за виробничу команду «Глорія-Форд». Після зайняття міста [[Радянська армія|радянською армією]], всіх залишившихся футболістів об'єднали в команду «Динамо».
Маючи вже усі потрібні документи, Анатолій на початку літа готувався знову повернутися у великий футбол, але червні того ж року усі плани були зірвані, розпочалася [[Німецько-радянська війна]]. Військова частина, де знаходився Зубрицький, брала участь у боях на кордоні з [[Румунія|Румунією]]. Під час відступу підрозділи вже під [[Миколаїв|Миколаєвом]] були оточені ворожою піхотою, а Зубрицький з іншими бійцями були захоплені у полон. Якийсь час військовиків тримали у місцевому морському шпиталі, після чого 40 солдат, серед яких був і Анатолій, німці загрузили їх в автівки і повезли до села [[Коблеве]], що у [[Березанський район|Березанському районі]], [[Миколаївська область|Миколаївської області]], використовувати їх, як робочу силу на дорожніх роботах. [[16 жовтня]] [[1941]] року німецько-румунські війська захопили [[Одеса|Одесу]]. Після цього полонених було наказано перевести до іншого лагеря. У ході переходу з місця на місце, колона колишніх радянських солдат розтягнулася на кілометри, при цьому охороняла її незначна частка румунських солдат, які не були вельми спостережливими. Під час переходу колоною [[Пересип (Одеса)|одеського Пересипу]], Зубрицький побачивши, що практично уся місцевість вкрита невеличкими ямами-озерами та розбомбованими заводами вирішив втекти. Тоді разом з ще одним полоненим Анатолій сховався на території одного з заводів, де вони чекали до вечора, а вибравшись з під укриття радянські солдати пішли до міста ховатися.
 
Добравшись до Одеси, Анатолій сховався у родичів і три тижні не виходив з дому, щоб не попастися поліцаям, або що. А згодом футболіст дізнався, що на місцевому заводі «Кінап», що розташовувався на [[Вулиця Дальницька|вулиці Дальницькій]], 25 працює ціла спілка одеських футболістів. Серед них, зокрема, були і колишні колеги Анатолія: [[Орєхов Леонід Еммануїлович|Леонід Орєхов]], [[Хіжніков Микола Кондратійович|Микола Хіжніков]], [[Калашников Петро Павлович|Петро Калашников]], [[Брагін Олександр Петрович|Олександр Брагін]] тощо.
 
Влаштувався на завод «Кінап» і навіть грав за виробничу команду «Глорія-Форд». Після зайняття міста [[Радянська армія|радянською армією]], всіх залишившихся футболістів об'єднали в команду «Динамо».<ref name="Мартынов"/>
 
==== «Динамо» Київ ====
Провівши сезон в «Локомотиві», Зубрицький відправився в [[кишинів]]ський [[Зімбру (футбольний клуб)|«Буревісника»]], який виступав у [[Чемпіонат СРСР з футболу: перша ліга|класі «Б»]]. У молдовській команді Анатолій провів два роки, будучи беззмінним основним воротарем. У [[1955]] році, клуб завоював перше місце в своїй зоні і вийшов до класу «А». Після цього Зубрицький остаточно вирішив перейти на тренерську роботу.
 
За усю свою кар'єру футбольного голкіпера Анатолій відіграв 225 офіційних матчів, при чому 157 з них&nbsp;— у вищій лізі чемпіонату СРСР. За цей час футболіст зустрівся на футбольному полі з такими легендарними радянськими футболістами, як [[Борис Пайчадзе]], [[Мкртич Симонян]], [[Всеволод Бобров]], [[Федотов Григорій Іванович|Григорій Федотов]], [[Гогоберідзе Автанділ Миколайович|Автанділ Гогоберідзе]] тощо.
=== Статистика виступів ===
 
==== Статистика виступів ====
{|border=1 align=center cellpadding=4 cellspacing=2 style="background: ivory; font-size: 95%; border: 1px #aaaaaa solid; border-collapse: collapse; clear:center"
|+
Першою командою у тренерській кар'єрі Анатолія Федоровича в [[1956]] році став [[Полтава|полтавський]] [[Ворскла (футбольний клуб)|«Колгоспник»]], з яким він виграв [[Кубок УРСР з футболу|Кубок Української РСР]] серед команд колективів фізкультури. Восени того ж року, Анатолія Федоровича переводять в [[київ]]ське [[Динамо (Київ)|«Динамо»]], на посаду другого тренера. В обов'язки помічника головного тренера входило так само керівництво дублюючим складом.
 
У [[1959]] році колишній одеський зірковий воротар очолив [[Одеса|одеський]] [[Чорноморець (Одеса)|«Чорноморець»]]. Команда до того часу перебувала на 12 місці у турнірній таблиці класу «Б». Поступово гра колективу стала поліпшуватися, одесити стали боротися за призові місця. А у [[1961]] році виграли турнір класу «Б», ставши чемпіонами Української РСР, після чого повинні були проводити перехідні ігри за вихід в клас «А» з [[донецьк]]им [[Шахтар (Донецьк)|«Шахтарем»]], але рішенням республіканської федерації футболу, матчі були скасовані. Того ж року Анатолій Федорович, у віці 41-го року, отримав звання «Заслужений тренер Української РСР». Наступного, [[1962]] року, відбувся неприємний скандал &nbsp;— керівництво «Харчовика» разом із тренерським штабом запідозрило, що гравці команди почали навмисно «здавати ігри». Після проведеної розмови між командою та керівництвом було вирішено позбавити футболістів усіх премій, але Анатолій Федорович, вже не довіряючи гравцям покинув клуб.<ref>{{стаття|автор=Ищук И.|назва=Павел Досич: «Черноморец» – это моя жизнь|журнал=Моряк Украины|дата=29-03-2013|}} {{ref-ru}}</ref>
 
Незабаром до тренера надійшла пропозиція очолити [[дніпропетровськ]]ий [[Дніпро (Дніпропетровськ)|«Дніпро»]]. Анатолій Федорович приступив до роботи з дніпрянами, команда стала набирати очки, але в липні [[1963]] року тренер був викликаний на прийом до [[Щербицький Володимир Васильович|Володимира Щербицького]], де йому повідомили про рішення ЦК компартії України призначити Зубрицького до кінця року головним тренером київського «Динамо». Після першого кола кияни в турнірній таблиці знаходилися в зоні аутсайдерів, а з приходом Зубрицького гра команди пожвавилася, з'явилися перемоги, покращився турнірне становище, але все ж чемпіонат команда закінчила на 9 місці. В кінці року в «Динамо» прибув новий головний тренер&nbsp;— [[Маслов Віктор Олександрович|Віктор Маслов]], який запропонував Зубрицькому залишитися другим тренером, але звиклий до самостійної роботи Анатолій Федорович відмовився, повернувшись до «Дніпра», де пропрацював до кінця [[1966]] року.
З [[1977]] року до [[1979]] рік працював директором СДЮШОР «Чорноморець». У той же час повернувся на тренерську роботу в «Чорноморець» яку залишив у [[1979]] році, знову очоливши СДЮШОР «Чорноморець», залишаючись її беззмінним керівником до [[2005]] року. Серед вихованців Анатолія Федоровича є й футболісти, які виступали у складі [[Збірна України з футболу|збірної України]] на найбільш відомих турнірах світу. Так наприклад, [[1985]] року, у віці шести років, Зубрицький прийняв у свою школу вчилися [[Воронін Андрій Вікторович|Андрія Вороніна]].<ref>{{cite web|url=http://www.profootball.ua/2006/07/26/print:page,1,andrey_voronin_vybral_kumom.html|назва=Андрей Воронин выбрал кумом Тимощука|мовою=ru|веб-сайт=profootball.ua|дата=26-07-2006}}</ref>
 
==== Тренерська статистика ====
{|border=1 align=center cellpadding=4 cellspacing=2 style="background: ivory; font-size: 95%; border: 1px #aaaaaa solid; border-collapse: collapse; clear:center"
|+
* {{стаття|автор=Мазуренко А.|назва=Улыбка Зубрицкого|дата=21-07-2005|посилання=http://vo.od.ua/rubrics/sport/2047.php|журнал=[[Вечерняя Одесса]]|випуск=№107}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=[[Макаров Олег Олександрович|Макаров О. А.]]|назва=Вратарь|рік=1963|видавництво=[[Радянський письменник]]|місце=Киев|сторінок=135|ref=Макаров}} {{ref-ru}}
* {{книга|автор=[[Ткаченко Олександр Петрович|Ткаченко А. П.]]|назва=Футболь|посилання=http://books.google.com.ua/books?id=5HAfcuGzrTwC&dq=%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B9+%D1%84%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87+%D0%B7%D1%83%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9&hl=uk&source=gbs_navlinks_s|рік=2001|видавництво=ЗАО «Издательский дом Гелеос»|місце=Москва|сторінок=351|isbn=5-8189-0130-0|тираж=5 000|сторінки=15—16}} {{ref-ru}}
 
== Посилання ==