Невдовзі після блискучих перемог української армії в битві під [[Битва під Жовтими Водами|Жовтими Водами]] ([[29 квітня]] — [[16 травня]] [[1648]] року) і [[Корсунська битва|Корсунській битві]] ([[25 травня|25]] — [[26 травня]] 1648 року) національно-визвольний рух охопив всю Україну, внаслідок чого влітку 1648 року [[Київське воєводство|Київське]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавське]], [[Чернігівське воєводство|Чернігівське]] і частина [[Подільське воєводство|Подільського воєводства]] була звільнена з-під влади шляхетської Польщі. Значно активізувалися дії повстанців у [[Галичина|Галичині]] і на [[Волинь|Волині]]. На початку червнятравня 1648 року, порушуючи умови перемир'я (від [[2 червня]] 1648) у Правобережну Україну вдерлися каральні загони магната [[Вишневецький Ярема|Я. Вишневецького]], до якого приєдналися підрозділи шляхтичів Тишкевича, Осинського, Заславського та ін. В [[Битва під Махнівкою|боях під Махнівкою]] ([[16 липня|16]] — [[18 липня]] 1648) та [[Битва під Старокостянтиновом|Старокостянтиновом]] ([[25 липня|25]] — [[27 липня]] 1648) козацькі полки на чолі з [[Максим Кривоніс|Максимом Кривоносом]] розгромили шляхетські загони і визволили частину [[Поділля]] і Волині. Протягом серпня 1648 польський уряд для придушення всенародного повстання в Україні сформував армію в районі [[Глиняни|Глинян]] (поблизу Львова) та білянавколо замку Човганський Камінь (тепер [[Теофіполь]] Хмельницької області). Це військо мало 100 гармат і нараховувало 32 тис. шляхетського ополчення, 8 тис. німецьких найманців і 50 - 60 тис. шляхетських слуг і обозної «челяді». [[Річ Посполита]] переживала період міжкоролів'я і відсутність твердої влади виявилася у неспроможності панівних кіл створити єдине командування каральними військами. Для керівництва військом було обрано трьох полководців (регіментарів) — князя [[Домінік Заславський|Домініка Заславського]], коронного підчашого [[Микола Остророг|Миколу Остророга]] і зовсім юного коронного хорунжого [[Олександр Конецпольський|Олександра Конецпольського]]. Однак жоден із них не був досвідченим полководцем. Князь Домінік був відомий своїм багатством і зманіженістю, Микола Остророг пишався вченістю. Хмельницький глумливо іменував цих воєначальників «перина», «латина» і «дитина». <ref name="Чугуєнко">''Чугуєнко М. В.'' Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: [[Ранок (видавництво)|Видавництво «Ранок»]], 2006. — 128 с. іл.</ref> Регіментарі не були одностайні у своїх рішеннях і не мали авторитету серед війська, якому бракувало єдності і дисципліни. На початку вересня коронне війська виступило з місць свого базування на Волинь. Назустріч йому із району Маслового Ставу (тепер село [[Маслівка (Миронівський район)|Маслівка]], [[Київська область|Київської області]]) через [[Біла Церква|Білу Церкву]] — [[Паволоч]] — [[Погребище]] — [[Хмільник|Хмільник]] на [[Старокостянтинів]] рушила українська армія (біля 30 тис. чоловік) і загін [[Буджак|буджацьких]] татар (біля 600 чоловік).
