Відкрити головне меню

Зміни

вікіфікація
}}
 
'''Жеже́рін Бори́с Петро́вич''' ({{ДН|27|7|1912|14}}, [[Київ]]&nbsp;— {{ДС|1|3|2006}})&nbsp;— український радянський архітектор, лауреат [[Державна премія України в галузі архітектури|Державної премії УРСР по архітектурі]] ([[1990]])<ref>{{МУ-92|С=244}}</ref><ref>[http://who-is-who.ua/main/page/bild2008/173/341 Премії державного рівня, які присуджені за твори архітектури в Україні з 1941&nbsp;р. по 2007&nbsp;р. за розподілом по АРК, областях та м. Києву]</ref>, [[заслужений архітектор України]] ([[1975]]), почесний член [[Академія архітектури України|Академії архітектури України]] ([[1994]]).
 
== Біографія ==
У 1943 році добровольцем пішов на фронт, брав участь у боях [[Велика Вітчизняна війна|Великої Вітчизняної війни]] на [[Курська битва|Курській дузі]] та у визволенні України. Отримав важке поранення, внаслідок чого був демобілізований, 1944 року повернувся до Києва. Інвалід II групи.
 
У 1944–1986 роках працював у інституті «Діпромісто» архітектором-автором, головним архітектором проекту, керівником архітектурно-планувальної майстерні №&nbsp;4. Є автором проектів відбудови Житомира, Коростеня, шахтних міст Донбасу, типових проектів житлових та громадських будинків (1944–1946). Автор проекту середньої школи № &nbsp;48 по [[Прорізна вулиця (Київ, Шевченківський район)|вулиці Свердлова]] (1951), по Головного павільйону ВДНГ УРСР (1951–1957), павільйонів «Будівництво» (1957–1958), «Товари народного споживання» (1970–1971), готелю «Золотий колос» по [[Проспект 40-річчя Жовтня (Київ)|проспекту 40-річчя Жовтня]] у Києві.
 
У 1956–1987 роках очолював проектування театральних споруд на Україні. Автор будівель театру опери та балету у Дніпропетровську, музично-драматичних театрів у Житомирі, Ужгороді, Сімферополі, Івано-Франковську, Полтаві, Рівному, Луцьку, Херсоні, Маріуполі, Хмельницькому та ін.
 
== Сім'я ==
* Дружина&nbsp;— Лідія Олександрівна Гусєва (1918&nbsp;р.н.)&nbsp;— архітектор, керівник архітектурно-планувальної майстерні №&nbsp;2 інституту «Діпромісто» (1944–1979), керівник проектів будівництва міста [[Кузнецовськ]]а, мікрорайону «Український» у [[Ташкентський землетрус|зруйнованому землетрусом Ташкенті]], житлових будинків №&nbsp;24, 24-а по вулиці Січневого повстання (нинішня адреса&nbsp;— [[Лаврська вулиця]], 4, 4-а), №&nbsp;129–131129-131 по [[Червоноармійська вулиця (Київ, Голосіївський район)|Червоноармійській вулиці]], №&nbsp;34-а по [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вулиці Кірова]] у Києві та ін.
* Син&nbsp;— [[Жежерін Вадим Борисович|Вадим Борисович Жежерін]], двічі лауреат [[Державна премія України в галузі архітектури|Державної премії України в галузі архітектури]] (1991, 1998), [[народний архітектор України]] (2004).
 
{{Портал|Мистецтво}}
* {{МУ-97|С=239–240}}
* Київський літопис XXI століття: Визначні імена та підприємства України / АПН України, АМН України; Редкол.: А.&nbsp;К.&nbsp;Шидловський та ін.&nbsp;— 3-тє вид.&nbsp;— К.: Видав. центр «МЕТР», 2003. &nbsp;— С. 289-290289–290.<!--622 с. : іл. &nbsp;— Імен. покажч.: с. 609–614.--> &nbsp;— ISBN 966-96308-1-9
 
* ''[[Кальницький Михайло Борисович|Кальницкий М. Б.]]'' [http://www.interesniy.kiev.ua/old/7137/7219/wewerini Жежерины. Семейный портрет на фоне архитектуры] // Сайт «Интересный Киев»
1457

редагувань