Вугор електричний: відмінності між версіями

'''Вугор електричний ''' (''Electrophorus electricus'') — вид [[Гімнотоподібні|гімнотоподібних]] риб родини [[Гімнотові]] (Gymnotidae) роду [[Електричний вугор]] (''Electrophorus''). Вугор електричний — рибаРиба, яка генерує розряд струму [[Напруга|напругою]] 300–650 [[Вольт|V]] і [[Сила струму|силою]] — 0,1-1 [[Ампер|А]]. Така напруга цілком може вбити людину, що знаходитьсяперебуває поблизу. Статевозрілий електричний вугор досягає майже трьох метрів ву довжину тоді, тоді як товщина його товщина складаєстановить близько десяти сантиметрів. Три електричних органи займають практичномайже 80% тіла вугра, рештарешту 20% займаютьстановлять інші органи, які виконують життєво важливі функції (розмноження, дихання, травлення тощо).

Перші відомості про електричниогоелектричного вугра європейці отримали від іспанських завойовників у 17 століттісторіччі. Перший детальний опис бувбуло зроблений узроблено [[1729]] роціроку. У [[1766]] роціроку [[Карл Ліней|К.Ліней]] описав вид на основі праць нідерландського дослідника [[Ян Гроновіус|Яна Гроновіуса]] і дав йому наукову назву ''Gymnotus electricus''. Натуралісти далеко не відразу повірили, що ці риби наносятьзавдають ударудару саме електрикою. Припускали, наприклад, що вони якимось загадковим способом «заморожують» людську руку або стрімко б'ють по ній. Вже було відомо, що і живі істоти, ій вода проводять струм, тому твердження, що провідник, плаваючийякий плаває в провіднику, генеруєможе генерувати електрику, не могло бути прийнято без вагомих доказів. У червні 1772 член Королівського товариства сер Джон Уолш довів, що удари вугра електричного мають електричний характер<ref name="Элементы">[http://elementy.ru/lib/431456?page_design=print Электрическое чувство] Элементы {{ref-ru}}</ref>.

НайточнішіТочніші відомості вперше зібрав лише [[Александер фон Гумбольдт]]. «У Антильському морі&nbsp;— повідомляє він, водиться риба, звана іспанцями ''Tembladoris'', тобто „тремтяча“; це рід вугра, надзвичайно рухливий і численний у великих річках Південної Америки. Ловля цих вугрів за допомогою сіток майже неможлива, так якоскільки ця прудка риба з неймовірною швидкістю заривається в мул». Гумбольдт, прикладаючи до вологого тіла вугра два провідника на відстані навіть 1&nbsp;см, отримував іскри.

Потужність «батарей» електричного вугра вперше розрахував [[Майкл Фарадей]]: вона дорівнювала 15 зарядженим [[Лейденська банка|лейденським банкам]] із загальною робочою поверхнею елементів&nbsp;— 2250 квадратних метрів.

Вивчав електричного вугра ій [[Чарльз Дарвін]]. Він займавсядосліджував проблемоюпроблему еволюційного розвитку електричних органів. У книзі «[[Походження видів]]» учений писав: «Загальновизнано близьку подібність цих органів іззі звичайними м'язами як за внутрішньою будовою ій розподілом нервів, так і за впливом на них різних реактивів. <…> Далі цього наше пояснення нині не простягаєтьсясягають, але <…> було б украй сміливо стверджувати, що не існувало ніяких переходів, якими міг йти градуальний розвиток цих органів»<ref name="Элементы"></ref>.

У [[1864]] роціроку американський [[іхтіолог]] [[Теодор Гіл]] виділив окремий рід ''Electrophorus''.

Прорив у дослідженні електричних риб здійснив у середині ХХ століття [[Ганс Вернер Ліссманн]], що народився у місті [[Миколаїв|Миколаєві]] і з 1934 року працював у [[Кембридж]]і. У 1958 роціроку, після семи років плідних експериментів і польових досліджень, у «Journal of experimental biology» вийшлаопубліковано його статтястаттю&nbsp;— «Про функції та еволюцію електричних органів риб». Ліссманн переконливо доводив, що електричні органи [[Мормирові|мормировиммормирових]] і гімнотовимгімнотових рибамриб потрібні для орієнтування та спілкування<ref name="Элементы"></ref>.

Електричні вугри&nbsp;— великі риби, тіло довге ій зміїноподібнезмієподібне; середня довжина дорослих особин становить 1—1,5&nbsp;м, анайбільший вагаз відомих екземплярів досягав майже триметрової довжини. Вага&nbsp;— до 20 кг (максимальна&nbsp;— 45 кг), а найбільший із відомих екземплярів досягав майже триметрової довжини. Шкіра в електричного вугра гола, без [[луска|луски]]; тіло сильнодуже подовжене, округле в передній частині й трохи стисле з боків у задній. ВониВугри мають зябра, хочапроте вонидихають не є їх основним органом споживання кисню (в основному вони дихаютьпереважно атмосферним повітрям)<ref name="animaldiversity"></ref>.

Густі, в'язкі шкірні покриви тіла ''E. electricus'' використовуютьсявиконують у якостіфункції захисного шару, часто від їх власного електричного струму. Забарвлення дорослих електричних вугрів оливково-коричневе, нижнянижній сторонабік голови й горла яскраво-жовтогарячажовтогарячі, край анального плавця світлий, очі смарагдово-зелені. Забарвлення молодих риб більш світлесвітліше, вохристого відтінку, іноді з мармуровим малюнком.

[[Плавальний міхур]] дуже великий і сягає у великих екземплярів до 80&nbsp;см. Вчені змогли визначитиВизначено, що електричний вугор має добре розвинений [[слух]]. Вони мають [[апарат Вебера]], який з'єднує вухо з плавальним міхуром, що значно розширює можливості їх слуху<ref name="animaldiversity"></ref>. Ця риба має маленькі очі ій поганий зір.

[[Бічна лінія]] знаходитьсярозташована у верхній частині тіла ій ледь помітна. ТамУ знаходятьсяній є електричні клітини-рецептори, якими вугор помічає найменшунайменші зміну тиску ій вібрацію у воді<ref name="whozoo">[http://whozoo.org/Intro2000/tashcorm/tempagetwo.htm WHOZOO.ORG] {{ref-en}}</ref>.

[[Спинний плавець|Спинного]] й [[Черевний плавець|черевного плавців]] у електричного вугра немає, а [[Грудний плавець|грудні]] дуже невеликі й при русі риби, очевидновочевидь, граютьє лише роль стабілізаторівстабілізаторами. Основним органом руху вугра служитьслугує величезний [[анальний плавець]], що нараховуєналічує до 350 променів і тягнеться від [[Анальний отвір|анального отвору]] до кінця хвоста. За допомогою рухів цього плавця вугор з однаковою легкістю може переміщатисяпересуватися вперед та назад, нагоруугору й униз. Рух променів анального плавця досягається наявністю двох груп м'язів, а саме&nbsp;— ''{{lang-la|musculi pinnales internalеs}}'', прикріплених до ''spina internalis'' і розташованих назовні ''musculi pinnales аnales externalis''<ref>[http://nabitablet.ru/chastnaya-ihtiologiya/1160-podotryad-elektricheskie-ugri.-gymnotoidei.html Технология рыбы]{{ref-ru}}</ref>.

Довгий час, з моменту опису виду, вважалося, що плавець, який знаходитьсярозташований вздовж нижнього краю більшої частини тіла, складається лише з анального плавця, а хвостовий плавець повністю зредукований. Проте жодних серйозних досліджень впродовжцього питання упродовж 200 років щодо цього питання не проводилосьробилося. У [[2013]] роціроку дослідники на основі [[Онтогенез|онтогенетичних]] досліджень і за допомогою радіографічного обстеження дійшли висновку про наявність каудального скелету у цього виду [[каудальний скелет|каудального скелету]]. Хвостовий плавець складається з кісткової хвостової пластинки&nbsp;— [[гіпуралії]], яка злилась із кінцевою центральною пластинкою хребта (''terminal centrum'') і кількох променів ([[лепідотріхії|лепідотріхій]]), що виходять зіз неї<ref>de Santana CD, Vari RP, Wosiacki WB (2013)[http://www.plosone.org/article/info%3Adoi%2F10.1371%2Fjournal.pone.0068719#pone.0068719-Meunier1 The Untold Story of the Caudal Skeleton in the Electric Eel (Ostariophysi: Gymnotiformes: Electrophorus)] PLoS ONE 8(7): e68719. doi:10.1371/journal.pone.0068719 {{ref-en}}</ref>.

Рот йоговугра спереду обмежується міжщелепною кісткою, а з боків — верхньою щелепою. Плечовий пояс прикріплюється до самої голови. Наявна [[сліпа кишка]], а задній прохід поміщається на горлі{{Джерело?}}. [[Яйцепровід]] має вигляд кишки, [[статеві залози]] з вихідною протокою.

4/5 всьогоусього тіла вкритівкрито електричними органами, які розміщенірозташовані безпосередньо під шкірою і за вагою складаютьстановлять близько 1/3третини ваги всього тіла. ВсьогоУсього їх три&nbsp;— це органи Хантера і Мена, які виробляють високу напругу і мають захисне призначення, а такожта орган Сакса, що виробляє невеликі струми для комунікаційних іспілкування навігаційнихта цілейнавігації. Кінчик хвоста діє як позитивний полюс батареї, а голова виступає в якостіяк негативного полюса. Встановлено, що електричні органи формуються вже при розмірі тіла 15&nbsp;мм. Спочатку вони використовуються лише для орієнтації, а для нападу&nbsp;— при розмірі понад 40 мм &nbsp;— і для нападу<ref name="animaldiversity"></ref>.

Тканина цього органу є червонувато-жовтою драглистою масою; із нею утворюється 4 органи у вигляді довгастих пластин; одна пара лежить у спинній частині, а друга&nbsp;— у нижній ділянці хвоста. Кожний орган складається із пластинок (до 5000 штук), які розділені поперечними перетинками з безліччюбагатьма повздовжніхпоздовжніми перетинокперетинками. Найдрібніші призматичні клітини наповненінаповнено драглистим вмістом і розділенірозділено тонкими перетинками. Перетинки знаходяться одна від одноїрозташовані на відстані від 0,8 до 2,5&nbsp;мм одна від одної. До органів підходять численні нервові волокна.

Ще в кінцінаприкінці 18 століттясторіччя вченими було встановлено, що нервові імпульси мають електрохімічну природу. ІншимиІнакше словамикажучи, ще ув ціті далекі роки було доведено, що нервові сигнали&nbsp;— рух іонів крізь мембрану [[нейроцит]]а. У спокійному стані або бездіяльності клітини його мембрани мають негативний потенціал (всередині депонуються іони К-), а зовні скупчуються як негативні, так і позитивні [[іон]]и (іони [[Натрій|натрію]] і [[Калій|калію]]). У процесі проникненняпотрапляння іонів натрію всередину клітини потенціал змінюється на позитивний. У звичайному стані завдяки функціонуваннюдії «натрієвого насосу» клітина позбавляється від іонів натрію.

Сила електричного удару вугра дуже велика. У середньому напруга припід час розрядірозряду трохи перевищує 350 В, однак у деяких випадках були виміряні зарядинапруги до 500 В. Струм, що виникає при цьому, досить слабкий, його сила складає зазвичай становить частки ампера. Щоправда, в електричного вугра були зафіксовані розряди з напругою 650 В і силою струму 2 А, тобто потужністю 1000 Вт. Перші удари електричного вугра найсильніші, але при повторенні вони слабшають. Великий вугор може дуже уразитивразити людину ій велику тварину; дрібних тварин він умитьубиває вбиваєвмить.

Мешкає у заплавах річок, болотах, струмках, малих річках і прибережних рівнинах. Він веде одиночний спосіб життя і більшу його частину проводитьперебуває на дні річки серед водоростей. Вугор електричний мало рухається ій піднімається на поверхню лише для дихання.

Суходолом вугор пересуватися не може пересуватися, не може перебиратись навіть перебиратись по вологому мулу. Улітку, коли вода висихає, вугор заривається, для чого висвердлюєвикопує собі ніркунору.

ВугорЕлектричний електричнийвугор мешкає на болотистій території, де розкидана численнарозкидано кількістьбагато [[стариця|стариць]], ставків, озер, які поступово заростають і стають болотами, просто ям, воду в які майже щодня підливають теплі зливи. Всю товщу води пронизують стебла, листя, коріння, тягнуться у воду тягнуться пагони і квітки болотяної рослинності. Період посиленого росту місцевих рослин припадає на січень&nbsp;—березень, коли опадів випадає трохи більше, ніж в інші пори року. Температура стоячої води вдень біля поверхні доходить досягає 35-40&nbsp;°C, вночі&nbsp;— до 28-30&nbsp;°C. Дно вкриває товстий шар напівзгнилих гілок, листків дерев і болотянийболотяної травтрави. У такій каламутній і гнилій воді івугор полюбляєвідпочиває відпочиватий і ховатись вугорховається<ref name="Шереметьєв">{{книга|автор=І.І.Шереметьєв|заголовок =Акваріумні риби|місце=К.|видавництво=Радянська школа|рік=1988|Сторінок=221|}} {{ref-uk}}</ref>.

Найтиповішими підводними рослинами у цьому куточку світу є [[елодея]], [[ехінодорус]] і [[наяс]]. Поряд зіз ними ростуть кілька видів [[Водопериця|водопериці]], [[кабомба]], [[роголисник]], [[валіснерія]], [[папороть сітчаста]]. На поверхні води лежатьплавають листки плаваючої папороті, [[Водяний гіацинт|водяних гіацинтів]], плаває [[ряска]] і [[сальвінія]]. Серед риб найбільше видів тут зіз ряду [[Харациноподібні|харациноподібних]]. Також мешкають тут різні види [[Черепахи|черепах]] і [[каймани]]<ref name="Шереметьєв"></ref>.

ВінВугор мешкає на мулистому дні або у спокійних стоячих водах<ref name=Fishbase>{{FishBase species|genus=Electrophorus|species=electricus|year=2005|month=Грудень}}{{ref-en}}</ref>. У цих слабопроточних, сильнодуже зарослих, замулених водоймах часто виникає різка нестача кисню. Імовірно, саме ця обставина викликала розвиток в електричного вугра у ротовій порожнині електричного вугра особливих ділянок судинної тканини, щоякі дозволяєдають йому змогу засвоювати [[кисень]] безпосередньо з атмосферного повітря. ВониВугри отримують майже 80 відсотків кисню через їх високо васкуляризированной рот. Для захоплюваннязахоплення нової порції повітря вугор повинен підніматися до поверхні води принаймні один раз уна п'ятнадцять хвилин, але звичайно він проробляєробить це трохи частіше. Якщо електричного вугра позбавити такої можливості, то він загине й(захлинеться чи втопиться, хоч як це ніне парадоксально звучить стосовно риби, потоне). Здатність електричного вугра використатидихати дляатмосферним дихання атмосферний кисенькиснем дозволяє йому протягом декількох годин без усякої шкоди для себе перебувати поза водою<ref name="animaldiversity">[http://animaldiversity.ummz.umich.edu/accounts/Electrophorus_electricus/ Electrophorus electricus] на сайті ADW {{ref-en}}</ref>.

ЗЕлектроенергія усіхвиникає представниківв фаунитілі тількивсіх рибитварин, здатнізокрема, генеруватиі такув кількістьлюдини. Електроімпульси електроенергіїпередаються нервовими волокнами у [[нейрон]]и головного мозку, якасаме можетак паралізуватипередаються аборізноманітні навітьсигнали, убитиякі людинусприймає організм. СпеціальніОсобливі електрооргани служать рибам для орієнтації, оборони, полювання ій комунікаціїспілкування. Електричні розряди здатні видавати близько 250 видів риб. Електричні органи служать насамперед для орієнтування, однака також є знаряддям полювання й захисту. Однак, тількисеред усіх представників фауни лише два види риб (вугри і [[Електричний скат|скати]]) виробляють заряд такої сили, що може вбитипаралізувати людину.або Електроенергіянавіть виникаєубити у тілі всіх тварин, у тому числі і людини. Електроімпульси передаються по нервових волокнах у [[нейрон]]и головного мозку, так передаються різноманітні сигнали, які виникають в організмілюдину. У тілі вугрів і скатів виробляєтьсянастільки стількипотужна енергіїелектрика, що вони здатні використовуватизастосовувати її в якостіяк зброїзброю.

Як і всі електричні риби, електричні вугри здатні використовуватизастосовувати виробництвослабкі слабкихелектричні електричних сигналівсигнали для навігації та соціальної комунікації з іншими електричними вуграми у темряві або в каламутній воді. Для орієнтації риба використовуєзастосовує слабкийслабку струмнапругу (10 V), а електричне поле простягається у радіусі 5 метрів<ref>[http://www.physbook.ru/index.php/GSA._%D0%A0%D1%8B%D0%B1%D1%8C%D0%B8_%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8B_%D0%BE%D0%B1_%D1%8D%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5 GSA. Рыбьи тайны об электричестве] {{ref-ru}}</ref>. Орієнтування риб у їхньому електричному середовищі подібне щось на зразокдо [[Ехолокація|ехолокації]] у [[кажан]]ів або [[дельфін]]ів. Деякі з електричних рецепторів налаштовані на виявлення неелектричних риб, інші спеціалізовані для виявлення сигналів самої риби та її родичів. Їх здатність виявляти електричні сигнали навіть дозволяє їм відчувати навіть серцебиття інших риб. Вони отримують кращу «картинку» з їх оточення, якщо тіло, через яке проходить електричне поле, є відноснопорівняно твердим<ref name="whozoo"></ref>.

Для полювання використовуєвугор струмзастосовує напругоюнапругу 300–600 V. Розряд електричного вугра складається з 4-8 серій, проте короткий: він триває лише дві-три тисячних секунди. Наблизившись до поміченої жертви, вугор проводитьздійснює електричний розряд, і умитьвмить переслідувана рибкариба, а також і всіусі живі істоти навколо перекидаються і перебувають у заціпенінні&nbsp;— вугрові залишається тільки вибирати знайбільш одержаної здобичі найбільшвідповідну відповідніздобич. Широко розкривши пащу, він одних за одними проковтує риб, крабів і трохи менших тварин; під час ковтання він сопе і зчиняє шум, чутний здалеку<ref name="animaldiversity"></ref>. Коли вугра електричного спіймають у рибальській сітці, іншу рибу часто знаходять мертвою через удари вугра.

На сьогоднішній день відомоВідомо мало випадків загибелі людей після зустрічі з електричним вугром. Німецький натураліст XIX століття [[Олександр фон Гумбольдт]], який наступив на електричного вугра, він скаржився, що «весь день відчував гострий біль у колінах і майже ув всіхусіх суглобах». Інший дослідник&nbsp;— Бажон підняв одного разу цю рибу за хвіст і отримав при цьому такий удар, що мало не впав, іпісля довготого у нього після цьогодовго боліла голова; також Бажон писав, що [[кішка]], яка хотіла вкусити напівмертвого вугра, зі страшним криком і в судомах відскочила. Те ж саме сталося з [[Пес свійський|собакою]], яка лизнула вугра.

Проте численніЧисленні електричні удари можуть привестипризвести до дихальної або серцевої недостатності, через що людина може потонути навіть на мілководді. Нападає вінвугор без попередження і навіть не намагається сховатися, навіть якщо розміри противника перевищують його власні у десятки разів. Тому, якщо на шляху людини виник електричний вугор, то краще людині першимкраще поступитися. Радіус дії струму риби метрового розміру&nbsp;— понад 3&nbsp;м.

Електричні вугри живляться [[Безхребетні|безхребетними]], хоча дорослі вугри можуть також споживаютьспоживати [[Риба|рибу]] і невеликих [[ссавці]]в. Молодь їсть безхребетних ([[креветки]] і, [[краби]]). Риба знаходить здобич за допомогою електричних органів, які дозволяють їй виявити жертву, навіть якщо вона нерухома. На полювання електричні вугрі виходять вночіуночі. Чутливі сенсори фіксують і невеликі електричні імпульси, що викликані рухомрухами м'язів інших риб, наприклад, під час дихання останніх. Помітивши зграйку рибокриб, [[Ракоподібні|рака]], який вибрався з норкинори, або [[Жаби|жабу]], що сидить на листі [[латаття]], вугор підбираєтьсянаближається до них і запускає свою «електростанцію». Все живе, що опинилося в зоні дії електричного розряду, переважно, не гине, аале перебуває ув шоковому стані і не здатне рухатись, а вугор спокійно поїдає найбільш ласу здобич. Але повторніПовторні удари струмом можуможуть убити не тільки дрібну здобич, а й великих ссавців і людину. Вугор має тільки один ряд дрібних зубів, тому вчені роблять припущення, що він полює лише на дрібну здобич, яку він ковтає повністюцілком<ref name=Fishbase/>.

Про розмноження й розвиток електричних вугрів, як й інших гімнотових риб, відомо мало. Дотепер не вдалося знайти яку-небудь помітну особливість, яка дозволила б визначити стать риби. Цілком можливо, що, як й інші види риб, що здатні виробляти електричне поле, вугри використовують електричні органи для обміну інформацією про приналежністьналежність до певної статі, про вік і готовність до парування<ref>Da Silva Assunçao, M.I. i Schwassmann, H.O., 1992. Modos de reproduçao do poraquê Electrophorus electricus (L.) (Gymnotiformes, Electrophoridae). Congr. Latino-Amer. Zool 406: 102.{{ref-ca}}</ref>. Відповідно до нечисленних спостережень, під час розмноження електричні вугри залишають свої звичайні місця перебування й повертаються вдо них уже ув супроводі підрослої молоді, що починає вести самостійний спосібсамостійне життя, досягши довжини 10-12&nbsp;см. Обоє батьків піклуються про потомство<ref>[http://www.fsbio-hannover.de/oftheweek/223.htm www.fsbio-hannover.de] {{ref-de}}</ref>. Електричні вугри паруються під час сухого сезону. Яйця розміщуютьсярозміщують у добре прихованому гнізді, зробленому зсамцем зі слини, який побудовав самець. У польових спостереженнях у середньому було зафіксовано 1200 ембріонів. Максимальна плодючість — до 17 &nbsp;000 яєць. Зазвичай народжені першими мальки поїдають яйця, які самиця кладевідклала після нихпізніше<ref name="animaldiversity"></ref>.

Дослідники Цзянь Сюй (Jian Xu) з [[Єльський університет|Єльського університету]] і Девід Ла Вен (''David LaVan'') з Національного інституту стандартів і технологій (NIST) стверджують, що не тільки можуть повторити електричні характеристики клітин електричного вугра, але і поліпшити їх. Штучні версії клітин вугра, які генерують електроенергію, можуть бути розроблені в якостіяк джерела живлення для медичних імплантатівімплантантів та інших мікроскопічних пристроїв<ref>{{cite journal|author=Xu, Jian, David A. Lavan|title=Designing artificial cells to harness the biological ion concentration gradient|journal=Nature Nanotechnology |volume=3|pages=666–670|year=2008|doi=10.1038/nnano.2008.274|pmid=18989332|issue=11|pmc=2767210}}{{ref-en}}</ref>. Електрогенеруючі клітини вугра можна модифікувати і використовуватизастосовувати для невеликих електромеханічних пристроїв. Вони розробили математичну модель, яка, за їх словами, перевершує попередні у своїйза точностіточністю. З її допомогою вони визначили необхідні константи ій потім побудували модель ідеальної електричної клітини. Згідно з розрахунками математиків, ефективність електропостачання вугра за допомогою молекулярного дизайну можна підвищити аж на 40%. АКластер кластер ззі штучних клітин здатний давати постійний струм потужністю 300 мікроват і підтримувати функціонування невеликого електромеханічного пристрою<ref>[http://animalworld.com.ua/akva/news_522 ЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ УГОРЬ ПОД «ПРИЦЕЛОМ» БИОЭНЕРГЕТИКОВ] Discovery:Живая планета. {{ref-ru}}</ref>.

М'ясо йогоелектричного вугра досить рідко вживають у їжу, хоча воно доволі смачне. Але електричнийЕлектричний орган має гидкийбридкий смак і тому його ретельно відокремлюєтьсявідокремлюють. Розповідають, що раніше їх добували цікавим способом. Перед початком полювання у водойму, багату вуграми, заганяли стадо [[Корова|корів]] або [[Кінь свійський|коней]], на яких струм такої сили не діє. Вугри, обороняючись від «загарбників» водойми, обстрілювали їх електричними «залпами» ій швидко розряджали свої батареї. Тоді рибалки заходили у воду ій били «обеззброєних» вугрів списами{{Джерело?}}.

Електричні вугри з успіхом утримуються в неволі й часто слугують прикрасою великих публічних акваріумів. Особливо гарнихГарних результатів при цьому вдається домогтисядосягти в тому випадку, якщоколи вода в [[акваріум]]і міняється не занадтонадто часто. Інакше вна тілі електричних вугрів на тілі виникаютьутворюються виразки, і вони незабаром гинуть. Це явище, очевидновочевидь, пов'язане з тим, що слиз, виділюванийякий виділяють вуграмивугри, містить якийсь [[антибіотик]], що, накопичуючисьнакопичується у воді, й охороняє риб від виразкових захворювань{{Джерело?}}. Риба досить добре адаптується до життя в неволі. Деякі любителіаматори демонструють унікальні здібності вугра за допомогою електролампочки, проводи якої опущеніопущено в акваріум. Відчувши потенційну здобич (дрібні рибки, шматочки корму), електричний вугор починає генерувати у водному середовищі електричні розряди. Для того, щоб почути статичні шуми, що виникають в результатівнаслідок електророзрядів, на акваріум встановлюють звукопідсилювачі. Спілкування з таким домашнім вихованцем&nbsp;— справа досить небезпечна. У [[Лондонський зоопарк|Лондонському зоопарку]] вугор одного разу сильно вдарив електричним струмом служителя, який його годував. Інший вугор почав генерувати електричні розряди, коли його переносили ув металевій коробці і служителю довелося кинути коробку на землю<ref name="ojivotnyh">[http://ojivotnyh.ru/elektricheskij-ugor/ О животных: ЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ УГОРЬ]{{ref-ru}}</ref>.

Унікальні здібності вугра вчені вивчають уже понад століття. Під час [[Друга світова війна|II світової війни]] вугрів використовували в експериментах з вивчення впливу нервово-паралітичних газів, блокуючихякі блокують передачу нервових імпульсів і, таким чином, здатних порушити функціональну діяльність життєво важливих органів ([[серце]], [[легені]], [[травна система]]). Через два роки після вступу Сполученихдо Штатіввійни уСполучених війнуШтатів, вдо [[Нью-Йорк]]а булибуло доставленідоставлено двісті електричних вугрів, спійманих ву Південній Америці. У зоопарку в [[Бронкс]]і для них влаштували двадцять два дерев'яних басейни. Нервово-паралітичні гази інгібують розщеплення [[ацетилхолін]]у (медіатора) після того, як він блокує «натрієвий насос» [[нейрон]]а. Як правило, ацетилхолін в організмі відразу ж розщеплюється після того, як виконає свою основну функцію. Гідролітичні процеси управляється [[ензим]]ом ([[холінестераза]]). Як раз нервово-паралітичні гази блокують активність вказаного ензиму<ref name="ojivotnyh"></ref>.

Електричний орган вугра характеризуються значним вмістом холінестерази. Військові фахівці використовували електричних вугрів вяк якостіджерело джерела вказаногоцього ферменту, який був необхіднийпотрібен для вивчення механізму дії нервово-паралітичний газів на організм людини.

У 2008 роціроку ув [[Японія|Японії]] у провінції Гіфу електричного вугра, який проживаємешкає в Акваріуміакваріумі прісноводих риб світу, використали з незвичною метою&nbsp;— він запалював гірлянду на різдвяній ялинці. Кожен раз, коли електричний вугор в своєму акваріумі торкався прокладеного там мідного дроту, на ялинці спалахували вогники. Логічно,Цю щоялинку цюназвали ялинку«ялинкою назваливугра» {{lang-en|Eel Christmas tree}} або короткоскорочено ''E-tree''.<ref>[http://www.newsru.ua/world/14dec2008/hvostom.html В Японії гірлянду на ялинці запалюватиме електричний вугор в акваріумі]{{ref-uk}}</ref>. Жартома творці електричної ялинки говорять, що скоро може настати час, коли в багажнику кожного автомобіля буде весело плескатися парочкапара вугрів. Тоді пропадезникне необхідністьпотреба у зарядці [[Електричний акумулятор|акумулятора]].

У 2011 року у [[Венеція|Венеції]] встановили [[Ялинка|ялинку]], яка освітлювалась за допомогою електрики, що виробляється електричним вугром<ref>[http://gazeta.ua/articles/life/_rizdvyanu-yalinku-v-italiji-osvitlyue-elektrichnij-vugor/414002 gazeta.ua] Різдвяну ялинку в Італії освітлює електричний вугор{{ref-uk}}</ref>.

Вугрів електричних використовували у численних медичних експериментах, особливо для лікування [[ревматизм]]у.<ref>[http://www.miksike.ee/docs/referaadid2005/elektriangerjas_evelin.htm Miksike.ee leheküljel olev referaat elektriangerja kohta]([[естонська мова|ест]].)</ref>. Наявність забруднюючих речовин у воді може змінити сигнал, який випромінює риба і дослідники [[Франція|Франції]] вивчають можливість використання риби для контролю якості води<ref name="whozoo"></ref>.

Спочатку, вид був віднесений до [[монотипія (систематика)|монотипової]] родини&nbsp;— '''Електричні вугрі&nbsp;(Electrophoridae)''', але пізніше бувйого віднесенийбуло перенесено до родини [[Гімнотові]]&nbsp;(Gymnotidae)<ref name=AChE>{{cite journal | last = Simon | first = Stéphanie | title = Cloning and Expression of Acetylcholinesterase from Electrophorus | journal = Journal of Biological Chemistry | volume = 272 | issue = 52 | pages = 33045–33055 | date = 1997-12-26 | url = http://www.jbc.org/cgi/content/full/272/52/33045 | accessdate = 2008-02-07 | doi = 10.1074/jbc.272.52.33045 | pmid = 9407087 | last2 = Massoulié | first2 = J}}{{ref-en}}</ref><ref name=ATP>{{cite journal |author=Zimmermann, H | coauthors = CR Denston |title=Adenosine triphosphate in cholinergic vesicles isolated from the electric organ of Electrophorus electricus |journal=Brain Res. |volume=111 |issue=2 |pages=365–76 |year=1976 |pmid=949609 |doi=10.1016/0006-8993(76)90780-0}}{{ref-en}}</ref>.

== Загрози ій охорона ==

Вугор електричний, станомСтаном на [[2009]] рік, оцінений [[МСОП|МіжнародноюМіжнародна організацієюорганізація охорони природи]] яквважає виделектричного звугра видом із [[Найменший ризик|найменшим ризиком]], «через його великезначне поширення, його здатність займати різні місця проживання ій відсутностівідсутність будь-яких відомих основних поширених загроз додля цього виду»<ref name="IUCN"></ref>. Існуванню вугра може загрожувати тільки забруднення прісних водойм.

ДрібніДрібних особиниособин збираютьсязбирають для акваріумної торгівлі, а також для науки, хочаоднак жодна з колекційколекціонування не викликаютьвикликає скорочення чисельності популяції<ref name="IUCN"></ref>.

* Електричний вугор відомий тим, що може виконувати удари електричним струмом до восьми годин після смерті. Це зумовлено продовженням діяльності в електричних органахорганів вздовж хвоста вугрів деякий час після смерті<ref name="bris">[http://www.chm.bris.ac.uk/webprojects2001/riis/electriceels.htm Сайт Університету Брістоля]{{ref-en}}</ref>.

У 1969 роціроку [[Куба]] випустилавидала серію ізз трьох поштових марок під назвою «Фауна Куби». На одній з них на передньому плані зображено АлександераАлександра Гумбольта, а на задньому плаває пара електричних вугрів<ref name="post">[http://post-marka.ru/philately/cuba-stamps-1969-fauna.php Фауна на марках мира]{{ref-ru}}</ref>:

У 1980–1986 роках у [[Гайана|Гайані]] випускаливидавали поштову марку із зображенням електричного вугра. вартістюВартість марки становила спочатку 35 центів (у 1980–1982 роках), іпотім 60 центів (у 1984–1986 роках)<ref name="oolli">[http://oolli.com/ Сайт філателістів]{{ref-ru}}</ref>: