Зоря Галицка: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Very trivial (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
доповнення
Рядок 21:
}}
 
'''«Зоря Галицка»''' (''Зоря Галицька'')&nbsp;— перша [[газета]] українською народною мовою. Виходила з травня [[1848]] року по [[9 квітня]] [[1857]] року у [[Львів|Львові]]. Рішення про початок випуску газети було ухвалено на засідання Головної Руської Ради 4 травня 1848 року.<ref>''О.Полянський.'' Західна Україна у двох революціях.- Тернопіль: Джура, 1998. 52 с.: іл. с.11</ref> Перше число «Зорі Галицької» датоване [[15 травня]] 1848 року. Фактичний друкований орган [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]].
 
== Основні дані ==
Рядок 48:
* [[Савчинський Микола|Микола Савчинський]] (1854 ч. 48-51, 1855 — 1857; редактор)
 
Випуск газети планувався на початку березня 1848 року. Первісна назва - «Галицька Пчола», редакором пропонувалось історика Дениса Зубрицького.<ref>''О.Полянський.'' Західна Україна у двох революціях... с.11</ref>
Газета заснована як тижневик, у [[1849]]—[[1853]] роках виходила двічі на [[тиждень]], далі знову повернулася до попередньої періодичності.
 
Газета заснована як тижневик, у [[1849]]—[[1853]] роках виходила двічі на [[тиждень]], далі знову повернулася до попередньої періодичності. Газета мала 1500 передплатників (доволі велика кількість на ті часи<ref>''О.Полянський.'' Західна Україна у двох революціях... с.11</ref>).
 
== Тематика та політика видання ==
«Зоря Галицка» — перший національний український часопис українською народною мовою в Галичині та Україні. Перше число вийшло накладом 4000 примірників.
 
У першому числі газети надруковано відозву до українського народу «Одозва до руского народу», яка виразно проголосила єдність з усім [[українці|українським народом]] і відрубність від [[поляки|польського народу]]: ''«Ми русини галіцкіи належимо до великого руского народу, котрий одним говорить язиком і 15 мільйонів виносить, з котрого півтретя мільйона землю галицку замешкує»''. Також наголошували на завданні дбати про майбутнє народу: ''«…заховати вѣру и поставити на ровни обрядокъ наш й права церкви и священниковъ нашихъ. Розвивати і взносити народность нашу во всѣхъ єи частєхъ: выдосконаленьємъ языка нашого, запровадженьємъ єго въ школахъ низших й вижшихъ, выдаваньємъ письмъ часовыхъ, … розширеньємъ добрых й оужиточныхъ книжокъ въ языцѣ рускомъ, впровадити и на ровни поставити языкъ наш зъ инними въ оурядахъ публічніхъ … права наши од всякои напасти и оскорблєня сталє й сильнє хоронити»'' (1848.— Ч. 1.— С. 2, 3).