Спосіб дієслова: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Сторінка очищена Мітка: очищення сторінки |
м Відкинути редагування 178.150.14.71 до зробленого Addbot |
||
Рядок 1:
'''Спо́сіб''' — граматична категорія дієслова, що показує стосунок дії чи стану до дійсності з погляду мовця, виражає значення можливості, бажаності, необхідності та інших умов реалізації дії (стану).
Семантична суть категорії способу полягає у протиставленні реальних дій ірреальним (модальним).
Термін у сучасному значенні вперше вжив Т. Глинський у своїй неопублікованій праці 1845 року; 1862 ним скористався М. Осадца.<ref name="ume">Українська мова: Енциклопедія. — К.: Видавництво "українська енциклопедія" імені М. П. Бажана, 2004 — ISBN 966-7492-19-2</ref> Способи дієслів вивчали А. Ярещенко, Л. Коць, Н. Дніпровська та ін.
== Дійсний спосіб ==
'''Дійсний''' спосіб (індикатив) означає реальну дію; є найбільш уживаним. Дієслова в дійсному способі змінюються за [[час]]ами. Значення минулого і теперішнього часу є реальним, а майбутнього — гіпотетичним, тому він може мати відтінок значення недійсного способу.
== Недійсні способи ==
Традиційно в українській мові виділяють два морфологічно виражені недійсні способи: '''наказовий''' та '''умовний'''. З урахуванням семантики пропонують і детальнішу класифікацію недійсних способів<ref name="ume"/>.
Власне '''наказовий''' спосіб (імператив) (синтетична форма: ''роби, робіть'') виражає необхідність виконання дії співрозмовником, співрозмовником разом з іншими особами чи особами, які якось пов'язані зі співрозмовником.
'''Закличний''' спосіб (''робімо'') виражає пропозицію мовця виконувати дію разом із співрозмовником.
'''Спонукальний''' спосіб передає послаблене значення апелятивності (''прийшов би ти до мене'').
'''Бажальний''' (оптатив) спосіб виражає побажання мовця спрямоване до самого себе, до осіб, що не беруть участь у розмові, до явищ. Може утворюватись за допомогою різних формотворчих часток: ''хай зроблю'', ''хай би він зробив'', ''зробив би він скоріше''.
'''Умовний''' спосіб використовується в підрядних реченнях для вираження умови або мети (''якби зробив'', ''щоб робив''). Тут частка ''би'' зливається із сполучником.
В умовному (в широкому розумінні) способі вживаються форми минулого, давноминулого часу, а також інфінітиву: ''він би робив'', ''він би був зробив'', ''йому б робити''.
Дієслова формально дійсного способу можуть вживатись у значенні наказового (Завтра ''прийдете'' до мене!) та умовного (здійсненна умова), кон'юнктивного способів (''Зроблю'', якщо… Гадаю, ''що робить''…).
Таким чином формальне (морфологічне) і семантичне розуміння категорії способу не є цілком тотожними.
== Походження українських формотворчих часток ==
Частки '''хай''', '''нехай''' походять від форми наказового способу дієслова ''хати'' (займати, торкати).
Частка '''би''' походить від [[аорист]]а дієслова ''бути''. Належність її до минулого часу обумовлює можливість поєднувати цю частку (також сполучники ''щоб'', ''якби'', які її містять) тільки з формами минулого (давноминулого) часу чи інфінітива дієслова.
== Модальність ==
{{Основна стаття|Модальність (мовознавство)}}
Спосіб дієслова є основним засобом оформлення об'єктивної модальності — граматичної ознаки будь-якого речення, що виражає відношення висловлення до дійсності у плані реальності-нереальності. Разом з тим на об'єктивну модальність часто нашаровується суб'єктивна, що виражає впевненість, сумнів, недовіру, іронію мовця тощо. Граматично модальність виражається поєднанням дієслова (чи іншого предиката) з модальними частками, прислівниками, дієсловами, а також словосполученнями та реченнями. Порівняйте також різну модальність у прикладі: ''піди-но, піди, ти б пішов, нехай би ти пішов, бодай би ти пішов''.
== Ствердна та заперечна форми ==
До сфери модальності зараховують також протиставлення висловлень за ознаками ствердження-заперечення, повідомлення-питання.
В українській мові немає якихось особливих заперечних чи питальних способів дієслова. '''Заперечна''' форма утворюється простим поєднанням частки ''не'' з дієсловом. Специфічним винятком є вживання замість заперечної форми ''не є'' предикативного прислівника ''немає''.
'''Питальна''' форма може утворюватись за допомогою частки ''чи'' та інших (''хіба'', ''невже'' тощо). Характерною особливістю питальної форми є нівелювання протиставлення ствердження й заперечення (синонімічні форми: ''чи робив?'' ''чи не робив?'' ''робив чи ні?'').
== Примітки ==
{{reflist}}
{{ЕУ}}
{{Ling-stub}}
[[Категорія:Мовознавство]]
| |||