Ню (жанр): відмінності між версіями

Зображення оголеного тіла було відомо ще в [[Стародавній Єгипет|Стародавньому Єгипті]] («дочки фараона Ехнатона», розпис XIV ст до н. е.), а в античній скульптурі, живописі та [[давньогрецький вазопис|вазописі]] воно стало естетичною нормою й втіленням життєвого та художнього ідеалу («[[Афродіта Мілоська]]», II ст. До н. е.). У середні віки зображення оголеного тіла в Європі було суворо обмежено небагатьма біблійними сюжетами, наприклад, можна було побачити оголених [[Адам|Адама]] і [[Єва|Єву]] в [[мініатюра|мініатюрах]] і скульптурі. В епоху [[Відродження]] оголене жіноче тіло зображалось в межах міфологічного та алегоричного жанрів (картини С. [[Боттічеллі]], [[Джорджоне]], [[Тиціан|Тиціана]], [[Лоренцо Лотто]], [[Мікеланджело Буонарроті]] , [[Альбрехт Дюрер|Альбрехта Дюрера]], [[Лукас Кранах Старший|Лукаса Кранаха СтаршогойСтаршого]]). У 17-18 ст. відбувається формування ню як жанру. Художники створюють повних життєвої чарівності образи жіночої краси (Д. [[Веласкес]], П. [[Рубенс]], [[Рембрандт]], А. [[Ватто]], Ф. [[Гойя]]). В академічному живопису та скульптурі XVII—XIX ст. сформовуються норми ідеальної краси, що ґрунтується на сприйнятті реальної натури через призму класичного мистецтва (античної скульптури, живопису [[Відродження]]). При навчанні художників зображення оголеної натури стає обов'язковою програмою, є показником майстерності. У мистецтві [[рококо]], для якого є характерними витончені, граціозні, кокетливі, просякнуті чуттєвістю твори широко поширюється жанр ню ( [[Франсуа Буше]], [[Жан-Оноре Фрагонар]]). У XIX — на початку XX ст. став складатися реалістичний вигляд живий, звільненої від одягу жінки, спочатку овіяної романтикою (Е. [[Делакруа]], [[Жан Огюст Домінік Енгр]], К. [[Брюллов]]), а пізніше відвертою, сучасною, зануреною в атмосферу реального, суворого до них буття (Е. [[Мане]], Е. [[Дега]], О. [[Роден]], О. [[Ренуар]]). У мистецтві XX ст. класичний гармонічний тип ню отримав більшу свободу емоційного вираження ( [[Арістид Майоль]], [[Коньонков Сергій Тимофійович]]), пов'язану з пошуком нових художніх засобів.