Людвіг Феєрбах і кінець німецької класичної філософії: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 21:
Основоположники марксизму сприйняли та переробили клясичну філософську спадщину. Геґелівську діялєктику вони звільнили від «ідеологічного перекручення». Вся справа в тім, аби не тільки «визнавати» діялєктику, а й уміти «…застосовувати її на ділі в кожному окремому випадку і в кожній даній галузі дослідження». Марксизм проголосив принципово нове ставлення між предметом філософії та предметами инших позитивних наук. Оцінюючи відкриття клітини, встановлення закону збереження і перетворення енергії та теорію Дарвіна як три великі відкриття, Енґельс угледів в них початок засвоєння діялєктичної методи мислення самими позитивними науками. Оскільки таке засвоєння відбувається, воно позбавляє філософію монополії на завдання «….скласти в більш-менш систематичній формі ясну картину природи як одного зв'язного цілого», оскільки науки стають повноправними будівничими систем. Теоретично розвинені науки роблять зайвою особливу, окрему від них науку про світ загалом, на що раніше претендувала філософія. Тим самим філософії надається можливість зосередити свою увагу на дослідженні загальних характеристик дійсності, на розробці діялєктики як логіки та теорії наукового пізнання.
У нарисі матеріялістичного розуміння історії марксизм протиставляється домарксовим соціологічним концепціям як такий, що він вперше розкрив матеріяльні рушійні сили, що ховаються за ідеальними спонукальними силами; розглядаючи лише загальну незалежність перших від других, Енґельс відволікається від того, що і ті й інші можуть виступати як нібито незалежні від людської діяльности, від реальної людини. Енґельс пояснює найважливіші положення марксистської теорії [[Соціальний клас|кляс]] і клясової боротьби, теорії базису і надбудови, аналізує клясовий характер держави.
== Історія видання ==
| |||