Донбаська операція (1919): відмінності між версіями

'''Донбаська операція 1919''' — наступальна операція військ [[Червона армія|Червоної армії]] Південного фронту (13-та армія, Перша Кінна армія та 8-ма армія) 18—31 грудня 1919 з метою розгрому Добровольчої армії й частини Донської армії генерала П.Краснова та визволення Донбасу. Війська РСЧА 16 грудня вийшли на рубіж Куп’янськ—Сватове—Білолуцька (нині смт [[Білолуцьк]] Новопсковського району Луганської області). Щоб не допустити переправи військ РСЧА через р. Сіверський Донець (прит. Дону), білогвардійське командування почало зосереджувати в районі можливої переправи сильне угруповання (4-й Донський ген.генерала Павлова, 2-й Кубанський ген.генерала [[С.Улагая]] і 3-й Кубанський генералгенерала, [[Шкуро Андрій Григорович|А.Шкуро]] кінні корпуси та 3-тю Зведену кавалерійску дивізію генерала Чеснокова).

Головний удар цьому угрупованню мала нанести 1-ша Кінна армія (командарм [[Будьонний Семен Михайлович|С.Будьонний]]) в напрямі станції [[Попасна]] (нині місто Луганської обл.), [[Дебальцеве]] (нині місто), ст. [[Іловайська]] (нині м. [[Іловайськ]], усі нині Донецької обл.). Частина сил повинна була наступати на м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл., РФ), і таким чином не тільки розгромити Добровольчу армію, а й не допустити її відходу в Донську обл. Допоміжні удари мали нанести війська 13-ї армії (командарм А.Геккер) у напрямку міст Слов’янськ, Юзівка (нині м. Донецьк) і 8-ї армії (командарм Г.Сокольников) — на м. Луганськ. 18 груд.грудня війська РСЧА перейшли в наступ: 1-ша Кінна армія в ніч на 23 грудня форсувала Сіверський Донець; переправилися на південний берег і формування 13-ї армії.