Донбаська операція (1919): відмінності між версіями

нема опису редагування
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
'''Донбаська операція 1919''' — наступальна операція військ [[Червона армія|Червоної армії]] Південного фронту (13-та армія, Перша Кінна армія та 8-ма армія) 18—31 груд.грудня 1919 з метою розгрому Добровольчої армії й частини Донської армії генерала П.Краснова та визволення Донбасу. Війська РСЧА 16 грудня вийшли на рубіж Куп’янськ—Сватове—Білолуцька (нині смт [[Білолуцьк]] Новопсковського району Луганської області). Щоб не допустити переправи військ РСЧА через р. Сіверський Донець (прит. Дону), білогвардійське командування почало зосереджувати в районі можливої переправи сильне угруповання (4-й Донський ген. Павлова, 2-й Кубанський ген. С.Улагая і 3-й Кубанський генерал А.Шкуро кінні корпуси та 3-тю Зведену кавалерійску дивізію генерала Чеснокова).
 
Головний удар цьому угрупованню мала нанести 1-ша Кінна армія (командарм [[Будьонний Семен Михайлович|С.Будьонний]]) в напрямі станції [[Попасна]] (нині місто Луганської обл.), [[Дебальцеве]] (нині місто), ст. Іловайська (нині м. Іловайськ, усі нині Донец.Донецької обл.). Частина сил повинна була наступати на м. [[Таганрог]] (нині місто Ростовської обл., РФ), і таким чином не тільки розгромити Добровольчу армію, а й не допустити її відходу в Донську обл. Допоміжні удари мали нанести війська 13-ї армії (командарм А.Геккер) у напрямку міст Слов’янськ, Юзівка (нині м. Донецьк) і 8-ї армії (командарм Г.Сокольников) — на м. Луганськ. 18 груд. війська РСЧА перейшли в наступ: 1-ша Кінна армія в ніч на 23 грудня форсувала Сіверський Донець; переправилися на південний берег і формування 13-ї армії.
 
Білогвардійське командування зосередило в районі м. [[Бахмут]]—[[Попасна]] нове угруповання з завданням відкинути 1-шу Кінну армію за [[Сіверський Донець]] і перейти до оборони. Однак 25 груд. 1-ша Кінна армія знову перейшла в наступ. 27 грудня війська РСЧА оволоділи Луганськом, 28 — Бахмутом, 29 — Дебальцевим, 30 — Горлівкою, де білогвардійці намагалися ще раз закріпитися. На 1 січ.січня 1920 білогвардійці були вибиті зі станції Іловайська, Амвросіївка (нині місто Донец. обл.), Ровеньки (нині місто), Дякове (нині село Антрацитівського району, обидва Луганської області). Зазнавши великих втрат — 3 тис. осіб убитими, 5 тис. полоненими, білогвард. війська поступово відступили в Крим і, частково, до Ростова-на-Дону (нині місто Ростовської обл., РФ).
 
==Посилання==
529

редагувань