Відкрити головне меню

Зміни

3063 байти додано ,  6 років тому
м
нема опису редагування
== Біографія ==
 
Манро народилася у місті [[Вінг]], [[Онтаріо]], у родині селян. Її батька звали Роберт Ерік Лейдлоу, а її мати, шкільну вчительку, звали Енн Кларк Лейдлоу. Еліс почала писати у підлітковому віці і опублікувала своє перше оповідання "Вимірювання Тіні" у [[1950]] році під час навчання в [[Університет Північного Онтаріо|університеті Північного Онтаріо]]. У цей період вона працювала офіціанткою. У [[1951]] році вона залишила університет, в якому вона вивчала англійську мову з [[1949]] року, одружилася на Джеймсі Манро і переїхала до [[Ванкувер]]а. У [[1953]], [[1955]] та [[1957]] роках у неї народилися доньки Шейла, Кетрін і Дженні (Кетрін померла за 15 годин після народження). У [[1963]] році родина переїхала до [[Вікторія (Канада)|Вікторії]], де Еліс відкрила книгарню під назвою "книги Манро". У [[1966]] році народилася донька Андреа. Еліс Манро і Джеймс розлучилися у [[1972]] році. Еліс повернулася до [[Онтаріо]] і почала працювати в Університеті Західного Онтаріо. У [[1976]] році вона одружилася на географі Джеральді Фремліні. Подружжя переїхало на ферму неподалік від [[Клінтон (Онтаріо)|Клінтона]], Онтаріо. Пізніше родина переїхала з ферми до міста.
 
Першу збірку Еліс Манро "Танок Щасливих Тіней" ([[1968]] рік) було високо оцінено, завдяки цьому Манро виграла [[Премія генерал-губернатора|премію генерал-губернатора]], найвищу літературну премію [[Канада|Канади]]. Цей успіх закріпив твір "Життя дівчаток і жінок" ([[1971]] рік), збірка взаємопов'язаних оповідань, що їх було опубліковано як роман. У [[1978]] році було опубліковано збірку "А хто ти, власне, така?". Ця книга дозволила Манро виграти премію генерала-губернатора вдруге. З [[1979]] по [[1982]] рік вона подорожувала по [[Австралія|Австралії]], [[Китайська Народна Республіка|Китаю]] та [[Скандинавія|Скандинавії]], представляючи свою творчість. У [[1980]] році Манро займала посаду письменника-резидента в [[Університет Британської Колумбії|університеті Британської Колумбії]] та [[Університет Квінсленда|університеті Квінсленда]]. У 1980-х і 1990-х роках Манро публікувала збірки оповідань приблизно раз на чотири роки. У [[2002]] її донька Шейла Манро опублікувала мемуари про своє дитинство і життя матері.
 
Історії Еліс Манро часто з'являються у таких виданнях, як-от [[The New Yorker]], [[The Atlantic]], [[Grand Street]], [[Mademoiselle]] та [[The Paris Rewiew]]. Її останню збірку "Занадто багато щастя" було опубліковано у серпні [[2009]] році.
 
Її історію "Ведмідь перейшов через гору" було адаптовано для екрану режисером [[Сара Поллі|Сарою Поллі]] як кінофільм [[Далеко від неї]] (у ролях [[Джулі Крісті]] та [[Гордон Пінсент]]. Фільм дебютував у [[2006]] році на [[Кінофестиваль у Торонто 2006|кінофестивалі у Торонто]]. Адаптацію Поллі було номіновано на премію Американської академії за найкращий адаптований сценарій.
 
== Книги ==
 
* Танець щасливих тіней - [[1968]] (лауреат премії 1968 р. генерал-губернатора Канади)
8845

редагувань