Відмінності між версіями «Зрубна культурно-історична спільність»

(Скасування редагування № 13110769 користувача Плотвич (обговорення))
Мітка: УВАГА! Можливий вандалізм!
Тип господарства носіїв зрубної культурно-історичної спільності базувався здебільшого на стійловому та відгінному скотарстві, яке у населення бережнівсько-маївської зрубної культури частково доповнювалось землеробством. У Дніпро-Донецькому міжріччі виявлені поодинокі зерна культурних злаків, що свідчить про наявність заплавного землеробства у господарстві зрубних племен. У предкавказьких та прикаспійських степах та напівпустелях, можливо, практикувалось напівкочове скотарство. Тим не менш, основою господарства осілого зрубного населення епохи пізньої бронзи є стійлове та відгінне скотарство. Пріоритетним було розведення великої рогатої худоби, менший відсоток у стаді складали коні<ref>Археологія України: Курс лекцій. – К., 2005.</ref><ref>Археология. – М., 2006</ref>. Важливу роль у господарстві населення зрубної культурно-історичної спільності займало гірничо-металургійне виробництво, яке базувалось на мідистих пісковиках Приуралля (Каргалинське родовище) )<ref>Черных Е. Н. Каргалы забытый мир. – М., 1997.</ref> та Донецького кряжу (Бахмутське родовище) <ref>Татаринов С. И. Древние горняки-металлурги Донбасса. – Славянск, 2003.</ref>, використовувались і рудо-прояви Середнього Поволжя<ref>Матвеева Г. И., Колев Ю. И., Королёв А. И. Горно-металлургический комплекс бронзового века у с. Михайлово-Овсянка на Юге Самарской области (первые результаты исследования) // Вопросы археологии Урала и Поволжья. – Самара, 2004. – Вып. 2.</ref>. Базове виробництво виробів з металу здебільшого базувалось у декількох селищах металугрів-ливарників – Усово озеро (Подінців’я), Мосоловка (Подоння), Липовий Овраг (Середнє Поволжя), Горний 1 (Приуралля) <ref>Ю. М. Бровендер, В. В. Отрощенко, А. Д. Пряхін Картамиський комплекс гірничо-металургійних пам’яток бронзового віку в Центральному Донбасі // Археологія. – 2010. Вип. 2.</ref>. Вироби, необхідні для металообробки, представлені сокирами, молотами, молотками, рудотерками, плоскими та жолобчастими теслами та долотами, черенковими ножами з широким ромбічним перехрестям та кинджалами «зрубного» типу. В пізньозрубний час зрубні ковалі опановують таємницю отримання кричного заліза, з якого кують перші поодинокі вироби, здебільшого невеликих розмірів та слабких за якістю виготовлення. Зустрічаються прикраси з золота<ref>Археологія України: Курс лекцій. – К., 2005.</ref><ref>Археология. – М., 2006</ref>.
 
== Історична доля ==;*************)))))))))))))))))
 
Рання та середня фази доби пізньої бронзи у Східній Європі збігаються зі сприятливими кліматичними умовами – здебільшого волога та тепла погода. Спостерігається різкий підйом виробничих форм господарства. Отже, у XVIII-XIII ст. до н. е. спостерігається максимальна щільність заселення усіх регіонів східноєвропейського степу та лісостепу. Народжується зрубна культурно-історична спільність, якій судилося завершити традицію утворення великих етнокультурних об’єднань у Східній Європі за доби бронзи. Демографічний вибух у середовищі зрубної спільності, пік якого припадає у лісостепу на XVI-XV ст. до н. е., а у степу на XIV-XIII ст. до н. е., призводить до виснаження природних ресурсів та розпаду зрубної культурно-історичної спільнсті<ref>Отрощенко В. В. К истории племен срубной общности // Доно-Донецкий регион в эпоху бронзы. – Воронеж, 2003. – Вып. 17.</ref>. Зміна кліматичних умов на суху та прохолодну погоду спільно з тотальним перенаселенням призвело до катастрофічних наслідків. Різко скорочується чисельність населення, що за археологічними даними фіксується у зменшенні кількості поселень і їх культурній трансформації<ref>Етнічна історія давньої України. – Київ. 2000.</ref>. Носії зрубної культурно-історичної спільності прийняли безпосередню участь у формуванні білозерської та бондарихінської культури фінального етапу доби бронзи та справили помітний вплив на населення лісової смуги Східної Європи в особі поздняківської та при казанської культур.
Анонімний користувач