Людовик XIII Справедливий: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
StarDeg (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 33:
== Самостійне правління ==
[[Файл:Louis XIII.jpg|thumb|left|300px|Людовик XIII, [[
Після того, як Людовик XIII почав самостійне правління в [[1617]] р. він знаходився під впливом свого фаворита та наставника герцога [[Шарль д'Альбер Люїнь|Люіня]], який був на 23 роки старшим за короля. Королева-мати в 1619 р. тікає з Блуа і піднімає армію проти сина, але повстання було не досить вдалим. Король вирішує помиритися з матір'ю і відповідно до [[Ангулемський договір|Ангулемського договору]] від [[30 квітня]] [[1619]] р. вона отримує [[Шинон]] та [[Анжер]], але без права засідати в [[Королівська рада|Раді]]. Невдоволена своєю роллю [[Марія Медічі]] починає громадянську війну, яка закінчується її поразкою при Понт-де-Се в серпні 1620 р., де король особисто командує своєю армією. Бажаючи все ж досягти примирення з матір'ю Людовик XIII дозволяє їй повернутися у Париж. Але вона ставить йому умову, що готова повернутися лише, якщо в Королівську раду буде введений її тодішній фаворит єпископ Люсонський [[Рішельє Арман Жан дю Плессі|Рішельє]]. На що король погоджується.
Рядок 40:
Бажаючи більше уваги приділяти державним справам Людовик XIII, довіряється в управлінні міністру Ніколя Брулару де Сіллері та його синам. Але через свою некомпетентність вони швидко втрачають владу.
В [[1624]] р. король призначає [[Рішельє Арман Жан дю Плессі|Рішельє]] першим міністром. Рішельє, який пізніше стає [[кардинал]]ом, зосереджує в своїх руках всі важелі управління [[королівство]]м. Діючи задля об'єднання держави та зміцнення влади короля він відбирає в [[1628]] р. у гугеноів їх останній форпост-[[Ла-Рошель]], а в [[1629]] р. своїх привілеїв були позбавлені протестанти Лангедока. Але за цим не було релігійних переслідувань. Король помилував всіх захисників Ла-Рошелі, що залишилися у живих, а релігійні свободи були підтверджені. Французький дім Неверів був закріплений в Мантуї, після [[Війна за мантунську спадщину|війни за мантуанську спадщину]] ([[1628]]
Всередині держави стараннями кардинала зміцнювався абсолютизм. Було придушено «фронду принців» та страчено герцога Монморансі. Король весь час захищав свого міністра від інтриг своїх родичів, серед яких особливо виділявся честолюбністю [[Гастон, герцог Орлеанський|принц Гастон Орлеанський]]. Гастон Орлеанський, який довгий час був спадкоємцем престолу, намагався усунути кардинала Рішельє, а згодом за допомогою Іспанії стати [[король|королем]].
| |||