Паризька вища національна консерваторія музики й танцю: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 4:
Основа майбутньої консерваторії була закладена [[1784]] року установою в Парижі ''Королівської школи співу й декламації'' ({{lang-fr|L’École Royale de chant et de déclamation}}) під керівництвом композитора Франсуа Жозефа Госсека. [[1793]] року її об'єднали зі школою музикантів Національної гвардії в ''Національний інститут музики'' ({{lang-fr|Institut Nationale de Musique}}), і [[Національний конвент]] знову затвердив Госсека керівником. [[1795]] року інститут перетворили на ''Музичну консерваторію'' ({{lang-fr|Conservatoire de musique}}) зі співдиректорами Госсеком, Етьєном Меюлем і [[Луїджи Керубіні]]. [[1800]] року в консерваторії відкрили відділення танцю й драматичного мистецтва, [[1806]] року її перейменували на Консерваторію музики й декламації ({{lang-fr|Conservatoire de musique et de déclamation}}).
Після [[Реставрація Бурбонов|Реставрації Бурбонів]] у житті консерваторії настав період труднощів (у роялістської влади вона асоціювалася з республіканським і бонапартистським періодом в історії країни), які вдалося подолати Л. Керубіні, який очолив консерваторію у [[1822]] році. Під його навчальний курс консерваторії набув рис, що стали характерними у консерваторській освіті в усьому світі. Структура консерваторії не мінялася аж до [[1946]] року, коли її театральна частина виділилася в самостійну [[Вища національна консерваторія драматичного мистецтва|вищу національну консерваторію драматичного мистецтва]].
[[Файл:Paris Theatre du Conservatoire.jpg|thumb|left|Старий будинок консерваторії (з 1911 р. консерваторський театр)]]
| |||