Вікіпедія

Бенуа Олександр Миколайович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м оцифрування дат в картці особи
м стильові правлення, оформлення за допомогою AWB
Рядок 4:
| Фото =Benua Bakst.jpg
| Ширина =
| Підпис = Худ. [[Леон Бакст]]. Портрет О. Н. Бенуа, 1898 рік.
| Ім'я при народженні =
| Дата народження = 3.5.1870
Рядок 15:
| Навчання =
| Напрямок =
| Роки творчості = 1894-19601894–1960
| Член КПРС з =
| Покровитель =
Рядок 25:
}}
 
'''Олександр Миколайович Бенуа''' ({{lang-ru|Александр Николаевич Бенуа}}, {{lang-fr|Alexandre Benois}}; * [[3 травня|21 квітня (3 травня)]] 1870, [[Санкт-Петербург]]— † [[9 лютого]] [[1960]], [[Париж]]) — російський та французький [[художник]], [[історик мистецтва]], [[художній критик]], один із засновників об'єднання «Світ Мистецтва». Син архітектора [[Бенуа Микола Леонтійович|М. Л. Бенуа]].
 
== Початок біографії, пошуки. ==
[[Файл:Kavos Mariinsky 1890.jpg|міні|праворуч|200пкс|Район Петербурга, де мешкала родина Бенуа. Будинок родини зберігся.]]
[[Файл:Alexandr Benois - selfportrait 1893.jpg|міні|ліворуч|200пкс|О. М. Бенуа. [[Автопортрет]], малюнок 1893 р.]]
Олександр Бенуа народився 21 квітня (3 травня) 1870 року в Санкт-Петербурзі, в родині російського [[архітектор]]а Миколи Леонтійовича Бенуа і Камілли Альбертівни Бенуа (уродженої Кавос). Юнаком навчався в Петербурзькому університеті у 1890-18941890–1894 роках на юридичному [[факультет]]і. Але атмосфера багатого столичного дому, де поважали [[мистецтво]] в різних його різновидах( (від [[архітектура|архітектури]] до [[графіка|графіки]] ) перенаправила його на шлях власної творчості. Олександр добре опанував техніку акварелі і привіз з Франції низку власних робіт на теми [[Версаль|Версаля]] 17 століття і « Останніх прогулянок короля Луї XIV ». Якийсь час вчився в Академії мистецтв, також займався образотворчим мистецтвом самостійно і під керівництвом старшого брата Альберта. Родина була двомовною, тут добре знали російську і французьку. Тому подорожі до Парижу не були великою мовною перешкодою. Пізніше, коли Олександр Бенуа прийняв рішення емігрувати з країни, що потопала у варварстві, перебування у Франції стало як повернення на свою історичну батьківщину.
 
== Університет і служба у княгині Тєнішевої ==
Рядок 36:
В пору юнацьких пошуків Олександр Бенуа став студентом Імператорського Петербурзького університету. Він прослухав увесь курс, де навчався на юридичному факультеті. Але [[юриспруденція]] його не приваблювала. На 1894 рік прийшлося декілька важливих подій в житті Олександра Бенуа - він здав державний іспит в [[університет]]і, надав матеріали про російських художників мистецтвознавцю з Німеччини Ріхарду Мутеру, що і вийшли з друку 1894 року, одружився.
 
Шлюб примусив художника шукати самостійні джерела прибутку. Несподіванкою була пропозиція княгині [[Тєнішова Марія Клавдіївна|Тєнішової]] ( 1867-1928 1867–1928) стати охоронцем її мистецьких збірок, піти до неї в приватну службу. Оскільки головну частину мистецьких збірок ще належало зібрати, Бенуа прийняв пропозицію і відбув у відрядження в [[Париж]]. Він купував твори мистецтва для збірки княгині, водночас займався самоосвітою. Перебування за кордоном також сприяло усвідомленню себе як художника.
== Бенуа і видання «Світ мистецтва» ==
У 1894 році почав свою кар'єру теоретика і історика мистецтва, написавши розділ про російських художників для німецької збірки «Історія живопису XIX століття». У 1896—18981896–1898 і 1905—19071905–1907 рр. працював у [[Франція|Франції]]. Став одним з організаторів і ідеологів художнього об'єднання «Світ мистецтва», брав участь в новому мистецькому виданні, що мав ту ж назву [[журнал]] «Світ мистецтва». Заснування журналу відбулося без Бенуа, процесом керував [[Дягілєв Сергій Павлович]], що заручився коштами княгині Тєнішової та московського мецената Савви Мамонтова. На короткий термін видання призупинилося, на що вплинули розчарування меценатки Тєнішової і зловмисне банкрутство Мамонтова. На допомогу, аби врятувати видання, прийшов впливовий художник [[Сєров Валентин Олександрович]], що поклопотався про надання журналу державної підтримки.
 
== Мистецтвознавець і художник. Пошуки. ==
[[Файл:Winter Palace Garden Entrance.jpg|міні|праворуч|200пкс|Зимовий палац в Петербурзі.]]
 
Початок 20 століття взагалі став важливим етапом в творчості майстра, в його пошуках. Бенуа остаточно захопила історична тема, яка чітко поділилася на зацікавленість до Франції доби короля Луї XIV та до Петербурга доби 18 століття. Він двічі звертався до версальської серії - у 1897 та у 1905-19061905–1906 роках. І довго малював краєвиди парку в роки життя у Франції.
 
Його гуртку належить честь повернення приязні до історії Петербурга і його архітектурного і художнього образу попри офіциоз, державницьку холодність і сплюндрованість у 19 столітті. Саме тому темами багатьох робіт Бенуа стають уславлені сторінки міста 18 століття, його [[парк]]и і ні на що не схожі [[палац]]и, пишний побут доби [[бароко]] і класицизму, архітектурні шедеври геніальних будівничих.
 
== Театральний художник. Пошуки. ==
 
[[Файл:Pavillion d'Armide by A. Benois 02.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ескіз «Гобелен» до балету «Павільйон Арміди»]]
Рядок 53:
Саме на початку 20 століття Бенуа звернувся до театру. У 1902 році він виступив сценографом опери Р. Вагнера «Загибель богів». І ці пошуки теж не були даремними. В історію мистецтв Олександр Бенуа увійде як один з талановитіших сценографів 20 століття.
 
Навіть [[ескіз]]и декорацій до [[балет]]у Н. Черепніна «Павільйон Арміди» стануть явищем в мистецтві і рарітетамираритетами, гордістю музеїв. А Бенуа працював в театрі десятиліттями, надзвичайно збагативши [[театрально-декораційне мистецтво]] 20 століття.
<gallery>
Файл:Pavillion d'Armide by A. Benois 01.jpg|«Павільйон Арміди», ексіз
Рядок 60:
 
</gallery>
Олександр Бенуа в емірантський період працюватиме в Гранд Опера ( [[Опера Гарньє]] ) в [[Париж]]і і в [[Ла Скала]] в [[Мілан]]і. І це вищійвищий щабель його художніх пошуків і мистецьких досягнень.
 
== Різноплановий художник. Пошуки. ==
У 1916-19181916–1918 роках художником були створені ілюстрації до поеми [[Олександр Пушкін|О. С. Пушкіна]] «Мідний вершник» в трьох варіантах. Мала успіх і книга « Абетка в картинах Олександра Бенуа » 1905 року.
 
[[1918]] року Бенуа очолив Картинну галерею [[Ермітаж]]у, видав її новий [[каталог]]. Продовжував роботу як книжковий і театральний художник, зокрема працював над оформленням спектаклів БДТ. У 1925 році взяв участь в Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв в Парижі.
Рядок 69:
У 1926 році Бенуа залишив [[СРСР]], не повернувшись із зарубіжного відрядження.
 
В [[СРСР]] не вітали [[Еміграція|емігрантів]], тому значна кількість архівних документів не оприлюднена досі. В повній мірі це стосується і художника, нічим не небезпечного для країни, Олександра Бенуа. Не політичний і не державний діяч, Бенуа десятиліттями замовчувався. Досі не передруковані його «Художні листи», що писав митець у 1908-19171908–1917 роках і які друкувала відома газета тої доби «Речь». Його листи в книзі «Олександр Бенуа в роздумах» були порізані радянською цензурою і передруковані неповними. Фонд (неповний [[архів]] ) Олександра Бенуа у відділі [[рукопис]]ів Державного Російського музеямузею залишається практично недоступним для науковців. Багато документів розсіяно по різним державним установам і приватним архівам, що надзвичайно утруднює вивчення творчості і біографії митця. Почався наш довгий шлях пошуків до Бенуа Олександра Миколайовича, якого в достатньому обсязі ще не знає ніхто.
 
Доживав в [[Париж]]і, працював в основному над ескізами театральних декорацій і костюмів. Олександр Бенуа зіграв значну роль в постановках балетної антепрізи [[Дягілєв Сергій Павлович|Дягілєва Сергія Павловича]] Ballet Russes, як художник і автор - постановник вистав. Бенуа помер 9 лютого 1960 р. в Парижі.
Рядок 75:
== Олександр Бенуа і Крим ==
 
У 1915 р. Олександр Бенуа приїхав у Південно-східний Крим в місто [[Судак (місто)|Судак]]. Гроші дозволяли і він придбав ділянку землі, де побудував власну дачу «Капсель». Замальовки в техніці акварель та темпера зберігають нині різні музеї Росії. Чотири [[пейзаж]]і Бенуа зберігає і музей [[Воронцовський палац]] в місті [[Алупка]] .
 
== Музей родини Бенуа. ==
[[Файл:OranienbaumJapaneseHall.jpeg|міні|праворуч|300пкс| Бенуа О. М. «Японський павільйон та скульптура «Зефір», 1901 р., Оранієнбаум.]]
 
Значні зрушення у відношенні до Бенуа Олександра Миколайовича прийшли на початку 1990-х рр. В місті Старий Петергоф відкрито [[музей родини Бенуа]], де серед представників уславленої родини облаштували і залу, присвячену тільки йому. Після здогадки, що той назавжди емігрував з більшовицької Росії, його неповний [[архів]] і картини передали в Російський музей, а речі і меблі розпродали з аукціону. В музеї родини Бенуа зроблена реконструкція кабінету Олександра Миколайовича на основі речей доби і меморіальних речей з різних джерел. Серед експонатів - посмертна маска обличчя художника.
Рядок 90:
* Возникновение «Мира искусства», Л., 1928;
* Жизнь художника. Воспоминания, т. 1-2, Нью-Йорк, 1955;
* Александр Бенуа размышляет… (статьи и письма 1917—19601917–1960 г.), М., 1968; Memoirs, v. 1-2, L., 1960-64.
* А. Бенуа, Мои воспоминания. В пяти книгах. т.1 и т.2. Изд. второе, доп. М., Изд. "Наука" 1990.
=== Вибрані картини ===
 
Рядок 103:
 
== Джерела ==
* Эрнст С., А. Бенуа, П., 1921;
* Эткинд М., «А. Н. Бенуа», Л.- М., 1965
* А. Бенуа, «Мои воспоминания». В пяти книгах. т.1 и т.2. Изд. второе, доп. М., Изд. "Наука" 1990.
* Балабко О. В. "Київ, Іринінська, Лифарям...". Повість за листами митця — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.: іл.
 
== Посилання ==
Рядок 122:
* [[Лансере Євген Євгенович]]
* [[Серебрякова Зінаїда Євгенівна]]
* [[Анна Ахматова ]]
* [[ Світ мистецтва (товариство)]]
* [[Корній Чуковський ]]
* [[Літографія ]]
* [[Войтинська Надія Савелівна]]
* [[Музей родини Бенуа]], [[Петергоф (палацово-парковий ансамбль)]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бенуа_Олександр_Миколайович