Яблучне (Охтирський район): відмінності між версіями

'''Я́блучне'''  — [[село]] в Україні, [[Великописарівський район|Великописарівському районі]] [[Сумська область|Сумської області]]. Площа - — 56,4 км². Населення становить 1135 осіб. Орган місцевого самоврядування  — [[Яблучненська сільська рада (Великописарівський район)|Яблучненська сільська рада]], якій також належать села [[Веселе (Великописарівський район)|Веселе]] та [[Майське (Великописарівський район)|Майське]].

Село ''Яблучне'' розташоване на лівому березі річки [[Рябина (річка)|Рябинка]], вище за течією на відстані 1.5  км розташоване село [[Майське (Великописарівський район)|Майське]], нижче за течією на відстані 1.5  км розташоване село [[Рябина]]. За 30  км смт [[Велика Писарівка]].

Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани та заболочені озера.

Поруч пролягає залізниця, станція Спицин.

* У [[1705|1705 році]] хутір одержує велике поповнення населення за рахунок переселенців з якогось іншого місця.

У 1705 році в Яблучному було побудовано першу церкву. Жителі села брали участь в бойових діях проти швецької шведської армії [[Карл ХІІ|Карла ХІІ]]. У період Вітчизняної війни [[1812|1812 року]] багато Яблучан яблучан не повернулося додому віддавши своє життя на полях жорстоких битв.

* Селяни Яблучного частково, в перший період, уникнули кріпатської кріпацької кабали. Вони належали до категорії так званих державних селян і вважалися особисто незалежними. Але життя їх було важким. Селян обкладали важкими грошовими податками і різними повинностями. Культура хліборобства перебувала в примітивному стані, з правічними сохами з та дерев'яними боронами. До цього приєдналися часті неврожаї. Тільки з [[17991756|1799 1756 року]] по [[17561799|1756 1799 рік]] неврожаї повторювались 21 раз. Все це неминуче спричинило зубожіння селян, до катастрофічного занепаду їх господарств не з добра в [[1780|1780 році]] більше 60 яблучан, забравши свої сім'ї, на підводах, запряжених волами, втекли із слободи на «запорізькі дороги».

* Серед яблучан були заможні господарі, які мали багато худоби, сільськогосподарський реманент, брали в оренду землю і користувались найманою силою. Ці господарі ставили млини, будували олійниці, а пізніше в [[20 століття|ХХ столітті]], відправляли чумацькі валки за сіллю в [[Крим]].

* Стан писемності населення красномовно характеризується хоча б тим, що навіть у післяреформений період волосний старшина Яблучного замість власного підпису ставив на паперах саму печатку.

* Економічний та культурний розвиток покращився у зв’язку зв'язку з будівництвом залізниці Люботин-Ворожба-Суми, рух на якій офіційно відкритий [[8 січня]] [[1878|1878 року]]. Біля Яблучного зявилась залізнична станція Спіцин.

* У 1899 році у Яблучному було вже більше двох з половиною тисяч чоловік. У селі відбувалися щотижневі базари й кілька ярмарків на рік. У заможних селян з’явилися з'явилися молотарки й інші сільськогосподарські машини, почав працювати паровий млин.

На* На межі ХХ сторіччя земство побудувало нову типову двокомплектну школу. Тоді ж було відкрито земську дільничну лікарню.

* У 1923 році створюється в селі Яблучне комуна імені Боровського. Комуна мала на той час 340 га землі, з тягла – — 4 пари волів, 8 коней, 1 жеребця-рисака, паровий млин. У 1928 році комуна одержала 2 трактори ФортзонФордзон-Путіловець, спорудили інкубаторську станцію. У 1930 році земельна площа комуни імені Боровського збільшилась до 580 га, відкрилась загальноосвітня початкова школа, взимку працювала політшкола. Навесні 1930 року розпочався в селі примусовий вступ до колгоспів, а восени цього ж року організаційно оформили такі артілі: ім. Молотова, «Червоний боєць», ім. 8 Березня, «Червона зоря», «Соціалістична перебудова», «Ленінський шлях», «Перемога», ім. Ворошилова.

* В 1952 році почався процес об'єднання колгоспів. П’ять П'ять артілей об’єдналися об'єдналися в одну артіль ім. Хрущова. Головою обрали М'язя О.  О.  За роки його головування було споруджено електричну станцію (1954 рік), відкрито нові магазини, цегляний завод. В лісі знаходилися будинки для відпочинку колгоспників. Працював в колгоспі інкубатор, був сітроцехситроцех, маслозавод. В селі працювала власна хлібопекарня та теплиця. Було відкрито музичну школу, випускалася газета «Вперед».

* Село постраждало внаслідок [[Голодомор в Україні 1932—1933|геноциду]] українського народу, проведеного [[Окупація|окупаційним]] урядом СССР 1923-19331932–1933 та [[Голодомор в Україні 1946—1947|1946-19471946–1947]] роках.

* В 1974 році школярі розпочали навчання в новій двоповерховій школі.

[[Категорія:Села України‏‎України‏]]

[[Категорія:Населені пункти Поворскля‏‎Поворскля‏]]