Махмуд Ахмадінежад: відмінності між версіями

Після закінчення війни його було призначено мером м. Маку, а потім м. Хой в провінції [[Західний Азербайджан]]. Упродовж двох років також був [[губернатор]]ом провінції [[Курдистан (провінція)|Курдистан]] на заході країни. Пізніше його було знову призначено губернатором провінції [[Ардебіль (остан)|Ардабіль]]. За час його головування на чолі цієї провінції Ахмадінежада було визнано найкращим губернатором країни. [[1997]] року він закінчив свій термін на посту губернатора провінції Ардабіль і переїхав до Тегерана, де Ахмадінежад працював науковим співробітником у Тегеранському технологічному університеті.

 

[[2003]] року його було обрано [[мер]]ом [[Тегеран]]а. На чолі міста позакривав мережі західних ресторанів швидкої їжі, ввів заборону західної музики і фільмів. До [[2005]] року Ахмадінежад вів досить скромне життя: мешкав у простій трьохкімнатній квартирі у [[Тегеран]]і і їздив на роботу на старій побитій машині. Він також друкувався у праворадикальній іранській пресі. Простий стиль життя та працьовитість зажили йому популярності серед мешканців столиці. [[2005]] року під час президентських виборів він випередив шість інших кандидатів і його було обрано президентом країни.

 

На посаді президента Ірану Ахмадінежад висловлювався дуже критично у бік [[США|Сполучених Штатів]] та [[Ізраїль|Ізраїлю]]. Основою його внутрішньої та зовнішньої політики був намір продовжувати досліди в галузі ядерних технологій та будувати ядерні реактори в країні. Уряд країни та сам Ахмадінежад стверджували, що ядерні реактори будувалися для мирного використання ядерної технології у виробництві електроенергії, проте низка країн висловила занепокоєння, побоюючись використання ядерних технологій для озброєння. Результатом суперечок між Іраном і деякими країнами стало запровадження санкцій проти Ірану. Попри це, більшість іранців підтримують внутрішню та зовнішню політику Ахмаденіжада.

 

 

== Джерела ==