Монастир святої Катерини: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок)
м Вилучення 43 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q185362
Kvandr (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 12:
}}
 
'''Монастир Святої Катерини''', також '''Синайський монастир''' ({{lang-el|Μονὴ τῆς Ἁγίας Αἰκατερίνης}}, {{lang-ar|دير سانت كاترين}}) — один з найдавніших, безперервно діючих православниххристиянських монастирів у світі. Заснований в IV столітті в центрі [[СінайськийСинайський півострів|СінайськогоСинайського півострова]] біля підніжжя [[СінайСинай (гора)|гори СінайСинай]] (біблійна Хорив). Оборонна будівля монастиря зведена за наказом імператора [[Юстиніан I|Юстиніана]] в VI столітті. Насельниками монастиря в основному є [[греки]] православного віросповідання.
 
Спочатку іменувався монастирем [[Преображення]] або монастирем [[Неопалима Купина|Неопалимої Купини]]. З XI століття у зв'язку з поширенням шанування [[Свята Катерина|святої Катерини]], мощі якої були знайдені сінайських ченцями в середині VI століття, монастир отримав нову назву — монастир Святої Катерини.
Рядок 19:
 
== Історія монастиря ==
 
=== Заснування ===
[[Файл:Fabri sinai schedel (detail).jpg|міні|200пкс|Мініатюра [[Фелікс Фабер|Фелікса Фабера]], [[1508]] рік]]
Починаючи з III століття, ченці почали селитися невеликими групами навколо гори Хорив&nbsp;— біля Неопалимої купини, в оазисі Фаран (Ваді Фіран) та інших місцях південного Синая.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б.г., с. 7</ref> Перші ченці в тій місцевості були головним чином [[пустельник]]ами, що живуть поодиноко у печерах. Лише в святкові дні відлюдники збиралися біля Неопалимої купини, для здійснення спільного Богослужіння. Чернече життя цього періоду описав у V столітті учень [[Іоанн Златоуст|Іоанна Златоуста]], колишній [[префект]] [[Константинополь|Константинополя]]&nbsp;— [[Ніл Синайський|святий Ніл]], чиї праці досі вивчають священики, ченці й віруючі: «Одні куштували їжу тільки у недільні дні, інші&nbsp;— двічі на тиждень, інші&nbsp;— через дві доби… Кожної неділі всі вони з різних місць збиралися в одну церкву, цілувалися, причащалися Святих Тайн, і розмовами про спасіння душі втішали і заохочували один одного до високих подвигів».<ref>[http://palomnic.org/sz_sr/dyx_fil/sin_rus/ П'ятницький Ю. Сінай, Візантія, Русь.]</ref>
 
Починаючи з III століття ченці почали селитися невеликими групами навколо гори Хорив&nbsp;— біля Неопалимої купини, в оазисі Фаран (Ваді Фіран) та інших місцях південного Синая.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б.г., с. 7</ref> Перші ченці в тій місцевості були головним чином [[пустельник]]ами, що живуть поодиноко у печерах. Лише в святкові дні відлюдники збиралися біля Неопалимої купини, для здійснення спільного Богослужіння. Чернече життя цього періоду описав у V столітті учень [[Іоанн Златоуст|Іоанна Златоуста]], колишній [[префект]] [[Константинополь|Константинополя]]&nbsp;— [[Ніл Синайський|святий Ніл]], чиї праці досі вивчають священики, ченці й віруючі: «Одні куштували їжу тільки у недільні дні, інші&nbsp;— двічі на тиждень, інші&nbsp;— через дві доби… Кожної неділі всі вони з різних місць збиралися в одну церкву, цілувалися, причащалися Святих Тайн, і розмовами про спасіння душі втішали і заохочували один одного до високих подвигів».<ref>[http://palomnic.org/sz_sr/dyx_fil/sin_rus/ П'ятницький Ю. Сінай, Візантія, Русь.]</ref>
 
У період правління [[Костянтин Великий|імператора Костянтина]] в [[330]] році ченці Синая звернулися до його матері [[Свята Олена|святої Олени]] із проханням про будівництво біля Неопалимої купини маленької церкви, присвяченої Богоматері, а також вежі для притулку ченців на випадок набігів кочівників. Прохання ченців було задоволено, і прочани кінця IV століття повідомляли, що на Синаї вже була процвітаюча громада ченців, яка приваблювала віруючих з різних місць [[Візантія|Візантійської імперії]]. У розповіді про святі місця Сходу, написаній наприкінці IV знатної паломницею Сільвією, повідомляється і про чернечу громаду, що утворилася навколо Неопалимої купини.<ref>[http://palomnic.org/xm/history/4_vek/ Паломництво Святими місцями кінця IV століття]</ref>
Рядок 29 ⟶ 27:
=== Доба Юстиніана ===
[[Файл:El Greco 043.jpg|міні|200пкс|Монастир Святої Катерини, [[Ель Греко]], сер. 16 століття]]
 
Подальший поштовх до розвитку монастир отримав в VI столітті, коли імператор [[Юстиніан I]] наказав побудувати могутні фортечні стіни, які оточили попередні споруди святої Олени, і церкву, що збереглася досі, а також направив на Сінай солдатів для захисту ченців. Про будівництво доби Юстиніана свідчить його сучасник [[Прокопій Кесарійський]].
 
Рядок 40 ⟶ 37:
=== Арабське і турецьке завоювання ===
[[Файл:Icon Iakovos Moskos.jpg|міні|250пкс|Ікона із зображенням монастиря, 18 століття]]
Монастир в період арабського завоювання Сіная в [[625]] році направив делегацію до [[Медіна|Медіни]], аби заручитися заступництвом [[пророк]]а [[Мухаммед|Мухаммеда]]. Копія отриманої ченцями охоронної грамоти&nbsp; — [[Фірман Мухаммеда]] (оригінал з [[1517]]; рокуоригінал зберігається в [[Стамбул]]і, куди він був витребуваний у монастиря султаном [[Селім І Грізний|Селімом I Грізним]]), виставлена в монастирі, проголошує, що [[мусульмани]] будуть захищати монастир, а також звільняють його від сплати податків. <ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б. г., с. 10</ref>. [[Фірман]] був написаний на шкірі газелі [[Арабська абетка|куфічним письмом]], скріплений відбитком руки Мухаммеда. <ref>[http://www.otechestvo.org.ua/main/20066/1305.htm Маковеєв О. Синайський монастир і Фірман Мухаммеда]</ref>.
 
Втім, незважаючи на отримані привілеї, кількість ченців почала скорочуватися і до початку IX століття їх залишилося всього 30. Із поширенням в Єгипті [[іслам]]у в монастирі з'являється [[мечеть]], що збереглася досі.
Монастир в період арабського завоювання Сіная в [[625]] році направив делегацію до [[Медіна|Медіни]], аби заручитися заступництвом [[пророк]]а [[Мухаммед|Мухаммеда]]. Копія отриманої ченцями охоронної грамоти&nbsp;— [[Фірман Мухаммеда]] (оригінал з [[1517]] року зберігається в [[Стамбул]]і, куди він був витребуваний у монастиря султаном [[Селім І Грізний|Селімом I Грізним]]), виставлена в монастирі, проголошує, що [[мусульмани]] будуть захищати монастир, а також звільняють його від сплати податків.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б.г., с. 10</ref> [[Фірман]] був написаний на шкірі газелі [[Арабська абетка|куфічним письмом]] скріплений відбитком руки Мухаммеда.<ref>[http://www.otechestvo.org.ua/main/20066/1305.htm Маковеєв О. Синайський монастир і Фірман Мухаммеда]</ref>
 
У період [[хрестові походи|хрестових походів]] з [[1099]] по [[1270]] роки у чернечому житті монастиря тривав період відродження. Синайський орден [[хрестоносці]]в взяв на себе завдання охоронятипаломниківохороняти паломників з Європи, що прямують до монастиря, кількість яких зросла. У цей період в монастирі з'являється [[католицизм|католицька]] каплиця.
Втім незважаючи на отримані привілеї, кількість ченців почала скорочуватися і до початку IX століття їх залишилося всього 30. Із поширенням в Єгипті [[іслам]]у в монастирі з'являється [[мечеть]], що збереглася досі.
 
У період [[хрестові походи|хрестових походів]] з [[1099]] по [[1270]] роки у чернечому житті монастиря тривав період відродження. Синайський орден [[хрестоносці]]в взяв на себе завдання охоронятипаломників з Європи, що прямують до монастиря, кількість яких зросла. У цей період в монастирі з'являється [[католицизм|католицька]] каплиця.
 
Після завоювання Єгипту [[Османська імперія|Османською імперією]] в [[1517]] році турецька влада не скоротила права ченців, зберегла особливий статус архієпископа і не втручалися у внутрішні справи монастиря. Монастир вів велику культурну та просвітницьку діяльність, у XVIII столітті він відкрив духовну школу на острові [[Крит]], де здобували освіту грецькі богослови того часу. Подвір'я монастиря були відкриті в [[Єгипет|Єгипті]], [[Палестина|Палестині]], [[Туреччина|Туреччині]], [[Румунія|Румунії]], [[Росія|Росії]] і навіть в [[Індія|Індії]].
Рядок 53 ⟶ 49:
 
Ігуменом монастиря є [[архієпископ Синайський]]. Його [[Хіротонія|висвячення]] з VII століття здійснює [[Єрусалимська Православна Церква|єрусалимський патріарх]], під юрисдикцію якого монастир перейшов в [[640]] році, через що виникли після завоювання Єгипту мусульманами труднощі у спілкуванні з [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольським патріархатом]] (офіційно автономія від Константинопольського патріархату була отримана тільки в [[1575]] році і підтверджена в [[1782]] році).
 
[[Файл:Ring Sinaya.jpg|міні|200пкс|Срібний перстень із написом {{lang-el|ΑΓΙΑ ΑΙΚΑΤΕΡΙΝΑ}}]]
Справами монастиря нині управляють загальні Збори ченців, які вирішують економічні, політичні та інші питання. Рішення Зборів виконуються ''Радою отців'', у яку входить чотири особи: заступник і помічник архієпископа, монастирський ризничий, економ і бібліотекар.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б. г., с. 47</ref>
 
Справами монастиря нині управляють загальні Збори ченців, які вирішують економічні, політичні та інші питання. Рішення Зборів виконуються ''Радою отців'', у яку входить чотири особи: заступник і помічник архієпископа, монастирський ризничий, економ і бібліотекар.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б.г., с. 47</ref>
 
Монастир, як і раніше, є традиційним місцем християнського паломництва. Щодня після годин віруючим відкривають доступ до [[мощі]]в святої Катерини. На згадку про поклоніння мощам ченці дарують срібний перстень із зображенням серця зі словами {{lang-el|ΑΓΙΑ ΑΙΚΑΤΕΡΙΝΑ}} (свята Катерина).
Рядок 64 ⟶ 58:
== Будівлі монастиря ==
=== Базиліка Преображення ===
[[Файл:Moisei St.Catherin Sinai.jpg|міні|200пкс|Мозаїка апсиди. [[Мойсей]] отримує [[Скрижалі Заповіту]]]]
 
Головний храм монастиря ([[католікон]])&nbsp;— тринавна [[базиліка]], присвячений Перетворенню Ісуса Христа. Його зведення відноситься до періоду правління імператора [[Юстиніан|Юстиніана]].
 
Рядок 138 ⟶ 131:
[[Категорія:Світова спадщина в Єгипті]]
[[Категорія:Монастирі Єгипту]]
 
 
{{link FA|ru}}