Деміївка: відмінності між версіями

'''Демі́ївка''' (Сталінка, Верхньолибідська слобідка, Верхньолибідське подвір'я) — історична місцевість міста [[Київ|Києва]]. Розташована вздовж проспектів [[Проспект Сорокаріччя Жовтня (Київ)|Сорокаріччя Жовтня]] (до [[Голосіївська площа|Голосіївської площі]]), [[проспект Науки (Київ)|Науки]] (до [[вулиця Малокитаївська|Малокитаївської вулиці]]), [[Червонозоряний проспект|Червонозоряного]] (до [[Мистецька вулиця (Київ)|Мистецької вулиці]]) і початкової частини [[Васильківська вулиця (Київ)|Васильківської вулиці]].

 

Почала формуватися у XVIII століття як група поселень у долині [[Либідь (річка)|Либіді]], на перетині її зі шляхом на [[Васильків]]. До середини XIX століття фігурувала як Либідська земля, два села (слобідки) — Верхньолибідське і Нижньолибідське (були розташовані вздовж [[Либідь (річка)|р. Либідь]]). Сучасна назва (походження невідоме) — з 2-ї половини XIX століття, коли Деміївка згадана як село [[Хотівська волость|Хотівської волості]] [[Київський повіт|Київського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]]. З кінця XIX століття — робітниче селище.

 

1908 року київський підприємець Д. Марголін відкрив на Деміївці приватну трамвайну лінію, яка пролягала приблизно від теперішнього Червоноармійського провулка до [[Голосіївська площа|Голосіївської площі]]. Марголін мав розкішно облаштований вагон для особистих поїздок. Ця лінія увійшла до міської мережі 1926 року.

 

 

Центр Деміївки — [[Московська площа (Київ)|Московська площа]], в центрі якої розташований [[Центральний автовокзал]], а поряд з цією площею — [[Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського|бібліотека ім. В. Вернадського]]. У 1985 році на Московській площі встановлено пам'ятник воїнам-автомобілістам у вигляді вантажівки-„полуторки“ на постаменті (архітектори Микола Кислий, Сергій Новгородський).

Хоча у 1970-і роки переважну більшість старої забудови було знесено, частина старовинних споруд збереглася. Зокрема, на [[Проспект Сорокаріччя Жовтня (Київ)|Голосіївському проспекті]] збереглися старовинні корпуси пивзаводу (в радянський час — пивзавод № 1) кінця XIX ст., старовинна заводська брама заводу «Київгума», корпуси колишнього Деміївського цукроворафінадного з-ду(нині кондитерська фабрика «Roshen») останньої третини 19 століття, а також колишні житлові та громадські будинки № 22, 26, 30, 32, 48. Також зберглася частина одноповерхової приватної забудови кінця XIX — початку ХХ століть.

 

 

== Джерела ==

{{вк95}}

{{кед}}

{{ктд}}

 

 

{{Деміївка}}

{{Місцевості Києва}}