Золотий півник: відмінності між версіями

'''«Золотий півник»''' ({{lang-ru|Золотой петушок}}) — опера [[Римський-Корсаков|М. А. Римського-Корсакова]] у 3 діях з прологом і епілогом. Лібрето опери на основі віршів Пушкіна створив В. І. Бєльський. Текст казки збережений в опері з мінімальним виправленням, але зі значними доповненнями, які, у свою чергу також написані в стилі оригіналу. Перша постановка була здійснена у Москві, театр С. Зіміна, [[24 вересня]] [[1909]] року п/к Е. Купера; у [[Большой театр|Большому театрі]], [[6 листопада]] [[1909]] р. п/к В. Сука (А. Нєжданова — Шемаханська цариця).

 

Смерть Додона вводить мешканців царства в тривогу й сум'яття. Але сили, які могли б на основі зруйнованого створити новий мир, відсутні. "Золотий півник" - опера без позитивних героїв. Вона ушерждает неминучість загибелі Додонова царства.

 

=== Постановки ===

Опера не відразу знайшла доступ на сцену. Втручання цензури, митарства, пов'язані із цим, загострили хворобу Римського-Корсакова й прискорили його кончину. Уперше, з урізаним лібрето, опера була поставлена в 1909 р. Найскладніша з опер Римського-Корсакова, «Золотий петушок» розкрилася й перших постановках не у всій повноті й багатстві. Образу Мудреця надавалися містико-символістські риси, підкреслювалася карикатурність Додона й есететизувалася Шемаханська цариця. Буфонада й гротеск, смакування брутальності в зображенні Додона знижували гостроту сатири. У деяких спектаклях сатиричне начало взагалі було відсутнє. Так, у [[1914]] р. і Парижу під час «Російського сезону» С. Дягілєва онера була поставлена у вигляді балету, супроводжуваного співом нерухомих артистів. Цей эстетский, розрахований на гурманів спектакль викликав осуд передових кіл русск. громадськості, що приєдналася до протесту родини композитора.

 

У радянські часи опера була поставлена у малому оперному театрі в Ленінграді п/к С. Самосуда (1923); у Большому театрі ([[1932]]), в Саратові ([[1948]]). За кордоном опера ставилася у Берліні (1923), Лондоні (1924), Франкфурті-на-Майні (1925), Буенос-Айресі (1926), Вроцлаві (1950), Сан-Франциско (1954) та ін.