Об'єднане князівство Волощини та Молдови: відмінності між версіями

У 1873 вибухнула економічна криза, що торкнулася і Об’єднаного князівства. До того моменту Османська імперія переживала занепад, що позначалося і на її васальних державах. З метою відвернути маси румунського народу від цих та інших складних проблем, уряд Об’єднаного князівства і Кароль I почали вести переговори з великими державами про можливе проголошення незалежності князівства. Не отримавши міжнародної підтримки і зустрівши опір з боку румунських консерваторів і лібералів, лідери держави відмовилися від такої ідеї. У 1872 році в Берліні і Санкт-Петербурзі були відкриті перші румунські посольства. З метою продемонструвати незалежну від [[Османська імперія|Туреччини]] політику, в 1875 році уряд князівства підписав з [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] невигідний Румунії торговий договір. У Об’єднане князівство хлинув потік більш дешевої австрійської продукції, що завдало шкоди національній румунської промисловості. У такому ж дусі були підписані й інші міжнародні угоди. Так, угода з Німеччиною про спорудження залізниці [[Кишинів]] — [[Ясси]] — Іцько[[Іцькани]] — Бурдужень провалилася. З’ясувалося, що гроші, які виділяються на будівництво залізниці, привласнювалися румунськими підприємцями. Після цього угоду було розірвано, що викликало новий міжнародний скандал. До 1877 в країні і навколо неї зберігалося більш-менш стабільне становище.