Арсен: відмінності між версіями

'''Арсен''' (As) &nbsp;— [[хімічний елемент]] з [[атомний номер|атомним номером]] 33, [[проста речовина|простою речовиною]] якого є напівметал '''арсен''' (миш'як). За звичайних умов найстійкіший металічний або сірий арсен &nbsp;— сірі кристали, крихкі. Реагує з киснем. Сплавляється з деякими металами, утворюючи [[Арсеніди природні|арсеніди]]. Сполуки арсену дуже отруйні. <!-- Домішки: ''Sb, Ag, Fe, Ni, S, Bi, Ba''. -->

Арсен має декілька [[алотропія|алотропних]] модифікацій. За звичайних умов найстійкіший так званий металевий, або сірий, арсен &nbsp;— сіро-стальна

крихка кристалічна маса, яка при свіжому зламі має металевий [[блиск]], на повітрі швидко блякне, оскільки покривається тонкою плівкою ''As₂O₃''. [[Кристалічна ґратка]] сірого арсену ромбоедрична, шарувата. [[Густина]] ''As'' &nbsp;— 5,72 г/см³ (при 20 °С), питомий електричний опір 35·10⁻⁸ [[Ом]]/[[см]], твердість за Брінеллем 147 кгс/мм². Арсен діамагнітний. При конденсації пари арсену на поверхні, що охолоджується рідким повітрям, утворюється жовтий арсен &nbsp;— прозорі, м'які як віск кристали, густиною 1,97 г/см⁻⁵, схожі за властивостями до білого фосфору. Під дією світла або при слабкому нагріванні він переходить в сірий арсен. Відомі також склоподібно-аморфні модифі­кації: чорний арсен і бурий арсен, які при нагріванні вище за 270°С перетворюються на сірий арсен.

Назва ''Arsenikon'' (від {{lang-el|Αρσενικόν}} &nbsp;— «сильний», «мужній», зустрічається вже в Аристотеля) служила для позначення сполук арсену (за їх сильною дією на організм). Російська назва ({{lang-ru|мышьяк}}), як вважають, походить від слова «миша» (через застосування препаратів арсену для винищування мишей і щурів). Отримання арсену у вільному стані припи­сують Альберту Великому (близько 1250 p.). У 1789 році А. Лавуазьє вклю­чив арсен у список хімічних елементів.

Перший контакт людини з арсеном відбувся ще у 3 тис. до нашої ери. У волосі знайденої мумії ([[Отці]] &nbsp;— {{lang-de|Ötzi}}) в альпійському льдовику виявлений значний вміст арсену. З цього можна зробити висновок, що він працював на виробництві [[мідь|міді]], руди якої часто забруднені арсеном.

<br />В середні віки також Арсен (ІІІ)-оксид було знайдено в димі плавильних печей. [[Альберт Великий|Альбетрус Маґнус]] описав вперше добування арсену відновленням його вугіллям у 1250 році. Його вважають відкривачем арсену. [[Теофраст Парацельс|Парацельс]] у XVI столлітті ввів елемент до переліку лікувальних засобів.

Відомо понад 120 мінералів, що містять Арсен. Найпоширеніші: [[реальгар]], [[аурипігмент]], [[арсенопірит]] &nbsp;— основні руди арсену знаходяться в гідротермальних жилах разом з арсенистими і стибіїстими мінералами ''Ni, Co, Ag, Pb''. Порівняно рідкісний.

Відкриття способу отримання так званого металевого арсену («сірого миш'яку») приписують знаменитому середньовічному алхіміку [[Альберт Великий|Альберту Великому]], що жив у XIII &nbsp;ст. Однак набагато раніше грецькі та арабські алхіміки вміли отримувати арсен у вільному вигляді, нагріваючи «білий арсен» (те, що це триоксид арсену, а не проста речовина, було виявлено лише в 1789 &nbsp;р. [[Лавуазьє Антуан Лоран|А. &nbsp;Л. &nbsp;Лавуазьє]], який і присвоїв елементу назву «арсенікум») з різними органічними речовинами. Існує безліч способів одержання арсену: [[сублімація|сублімацією]] природного арсену, способом термічного розкладання арсенового [[колчедан]]у, відновленням арсеновмісноого ангідриду та ін. Сьогодні для отримання металевого арсену найчастіше нагрівають [[арсенопірит]] у муфельних печах без доступу повітря. При цьому вивільняється арсен, пари якого конденсуються і перетворюються на твердий арсен в залізних трубках, що виступають з печей, і знаходяться в особливих керамісних приймачах. Залишок в печах потім нагрівають при доступі повітря, і тоді арсен перетворюється на As₂O₃. Металевий арсен виробляють в досить незначних кількостях, і головна частина арсенвмісних руд переробляють на білий арсен, тобто в триоксид арсену &nbsp;— арсенистий ангідрид As₂О₃.

Арсен для напівпровідників добувають відновленням воднем із дистильованого AsCl₃.

Застосовують арсен для виготовлення деяких сплавів, особливо чистий &nbsp;— у напівпровідниковій техніці; сполуки його використовують як [[інсектициди]], деякі &nbsp;— у медицині.

В 2010 в озері [[Озеро Моно|Моно]] в штаті [[Каліфорнія]] , вперше на [[Землі]] дослідники виявили бактерію, яку назвали [[GFAJ-1]], що здатна [[Життя на основі арсену|жити й розмножуватися]] в середовищі, що містить великі концентрації арсена, [[токсин|токсичного]] для більшості інших організмів.

Смертельна доза при прийомі всередину '''0,05—0,2 г'''.

'''Невідкладна допомога:''' промивання шлунку, клізми, унітиол (5 мл 5% розчину) в/в 8 разів на добу; в/в крапельно тетацин-кальцій (30 мл 10% розчину) у 500 мл 5% розчину глюкози; вітаміни С, В1, В6, В12. В/в хлорид кальцію (10 мл 10% розчину); під шкіру ізотонічний розчин хлориду натрію та 5% розчин глюкози до 3 л/добу. При болю у животі -&nbsp;— атропін (1 мл 0,1% розчину). Серцево-судинні засоби.

* Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.&nbsp;М.&nbsp;Литвиненка НАН України, Донецький національний університет -&nbsp;— Донецьк:» «Вебер», 2008. –&nbsp;— 758 с. ISBN 978-966-335-206-0