Сурб-Хач: відмінності між версіями

|зображення = СурбStary ХачKrym Monastyr Surb Chacz.jpg

|інженер =

|скульптор =

|художник =

|замовник =

|дата_зруйнування =

|дата_відбудови =

|вартість =

|будівнича_система =

|стиль =

|адреса =

'''Сурб–ХачСурб-Хач''' — [[монастир]]ський комплекс [[Вірменська апостольська церква|Вірменської апостольської церкви]] в [[Крим]]у ([[АРК]], [[Україна]]). Комплекс розташований за три з половиною кілометри на південний захід від м. [[Старий Крим (Крим)|Старий Крим]] ([[Кіровський район (Крим)|Кіровський район]] [[АРК|АР Крим]], [[Україна]]), на висоті п’ятсотп'ятсот метрів над [[Рівень моря|рівнем моря]], на схилі ''гори Гриця''.

Комплекс датують [[14 століття|XIV]]—[[18 століття|XVIII]] ст.ст.. Перша згадка — [[1358]] рік, коли, як стверджують дослідники, інок Ованес почав зводити в лісових хащах на гірському схилі церкву Сурб-Ншан на місці привезеного ще в [[13 століття|ХІІІ ст.]] ''хачкара'' (каменя–хрестакаменя-хреста) із древньої вірменської столиці [[Ані]]. Саме він, хачкар (кам'яний хрест) ''Пиргчакар'' («Спаський камінь») дав назву як церкві, так і всьому комплексу.

Сама́ поява храму та облаштування в ньому єпархіального престолу [[Вірменська апостольська церква|Вірменської апостольської церкви]] обумовлена історично: це своєрідний духовний протест проти насильницького окатоличення вірменів тодішньої ''[[Кафа|Кафи]]'' (нинішньої [[Феодосія|Феодосії]]) генуезцями–генуезцями-[[Колонія|колоністами]]. Ріс і розбудовувався комплекс протягом п'яти століть.

Церква мала нагадувати відірваним від вітчизни вірменам про батьківщину — і тому вона зведена за зразками вірменських [[Середньовіччя|середньовічних]] храмів. Це тринавна споруда з [[Бутовий камінь|бутового каменю]], в якій середня частина перекрита напівсферичним куполом з барабаном, який підтримується арками. По верхній частині барабану є різьблений напис з датою будівництва. В інтер'єрі храму збереглися різьблені хачкари, фонтан, а також рештки [[Фреска|фресок]] [[18 століття|XVIII  ст.]].

В XIV – XVXIV–XV століттях при монастирі розміщувалась школа та духовна семінарія де викладали визначні вірменські духівники та вчені, митці та філософи. Тут була велика бібліотека, збірка літописів та книг з мініатюрами.

В [[16 століття|XVI  ст.]] З західного боку храму добудовують притвор. Дзвіниця споруджена на південно-західному куті будівлі. При монастирі були не лише келії — був і дім відпочинку (щось на кшталт готелю) для тих, хто довго добирався сюди звіддаля.

В [[1694]] році ''Акоп Кафаеці'' так писав про це місце:

В XVIII–XIX  ст. на південний захід від цитаделі Сурб-Хача, на території саду, на схилах гори побудовані два фонтани з невеликими басейнами. Фасад верхнього фонтану з аркою складений з добре оброблених блоків каменю-вапняку. Верх фасаду обрамлений профільним карнизом. Колись у нього була вставлена мармурова плита із зображенням латинського хреста, клобука і ангелів над хмарами. Зараз вона викрадена. Оформлення фонтану і його архітектура типова для вірменського мистецтва подібних споруд чимало і в самій Вірменії.

Інший - — нижній фонтан облаштований на третій нижній терасі біля основи кам'яних сходів. Фасад цього фонтану більш насичений декоративними деталями. Це і налічник з напівкруглою аркою, карниз цоколя і резервуара, «сталактитова» плита, хачкар.

[[Файл:ВерхнійSurb-Khach фонтан4.jpgJPG|thumb|175пкс|left|''Верхній фонтан з цілющою водою'']] [[Файл:НижнійSurb-Khach фонтан6.JPG|thumb|175пкс|''Нижній фонтан'']]

Трагічні події після 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва. В 1924 році на дорозі недалеко від монастиря комуністи вбили останнього ченця. На цьому місці росте дерево, яке наші сучасники прикрашають кольоровими стрічками на згадку про ту трагічну подію. За [[СРСР|радянської влади]] Сурб-Хач закрили як культову споруду остаточно вже в [[1926]] році, у довоєнні роки його використовували як піонерський табір. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] монастир постраждав найбільше від бойових дій і розграбувань. В 1963 році були початі реставраційні роботи по збереженню монастирського комплексу, в 1970-х роках проводились археологічні розкопки.

У [[1994]] році у храмі поновлено богослужіння, а у [[2002]] році постановою Ради міністрів Криму його повертають Вірменській апостольській церкві. Сурб–ХачСурб-Хач внесено до головних [[Туризм|туристичних]] об’єктівоб'єктів півострова [[Крим]].

У липні [[2008]] року з нагоди 650-річчя комплексу відбулися урочисті заходи з відзначення пам'ятки, в т.ч.тому числі і за участі представницької делегації з [[Вірменія|Вірменії]], до складу якої увійшли духовний глава всіх [[Вірмени|вірмен]] Католикос Гарегин і президент Вірменії [[Серж Саргсян]]. Крім офіційної частини урочистостей, за участю вищого духовенства Вірменії відбулось також освячення всіх восьми хачкарів на території монастирського комплексу та урочиста літургія у церкві Сурб–НшанСурб-Ншан.

Сурб–ХачСурб-Хач, що час від часу переживав періоди занепаду і відновлення, залишається головною святинею нинішньої вірменської громади [[Україна|України]].

До складу комплексу монастиря входять:

* церква ''Сурб-Ншан'' («Святе Знамення»), [[1358]] р., з притвором, внутрішнім подвір'ям та дзвіницею;

{{main|Сурб-Ншан}}

* «Г»-подібні у плані двоповерхові келії ([[1719]]) з [[Бутовий камінь|бутового каменю]];

* трапезна [[16 століття|XVI]]—[[18 століття|XVIII]] ст.ст. в західній частині монастирського подвір'я;

* ''Садовський В.'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1215/219/43104/ ''Свято на горі Гриця''. У Криму відзначили 650–річчя Сурб–Хача650-річчя Сурб-Хача — вірменського монастиря Святого Хреста], ст. «[[Україна Молода]]», номер 140 за [[31 липня]] [[2008]] року {{ref-uk}}