Дамаскін (Малюта): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IVMD (обговорення | внесок) |
IVMD (обговорення | внесок) |
||
Рядок 81:
== Іночество ==
Після закінчення Житомирської семінарії, близько 5 років перебував на [[Афон]]і.
У [[1914]] році згадується вже як [[Ієродиякон]] [[Почаївська лавра|Почаївської лаври]], який розписував тамтешній «Собор Святої Троїці» [1].
З [[1920]] року в якості [[Архімандрит]]а і Намісника очолював братію Почаївської лаври. В той час Лавра опинилася на окупованій [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщею]]території, і Архімандрит Дамаскін змушений був перейти у [[клір]] [[Польська православна церква|Польської православної церкви]], яка на той час була автономною у складі [[РПЦ]], [[1923]]-го року оголосила себе [[автокіфалія|автокіфальною]].
З [[1921]] року обіймав посаду [[Благочинний|Благочинного]] усіх монастирів Волинської єпархії. Під час [[Ревіндикація|ревіндикації]] активно відстоював належне православній церкві майно, здебільшого успішно. [[1923]]-го під його контроль був також переданий [[Яблочинський монастир]] [2].
Завдяки старанням Дамаскіна у Почаївській лаврі було обладнано електростанцію та власний млин. За його правління у Лаврі було відкрито притулок для сиріт. Дітей навчали професіям в іконописній та позолотній майстернях, які працювали на потреби всіх православних приходів Польщі. Архімандрит Дамаскін був не тільки талоновитим проповідником, а й вмілим організатором господарського життя монастирів [6].
В [[1931]] році Синод ППЦ відсторонив Дамаскіна (Малюту) від посади намісника Почаївської лаври.
== Архієрейське служіння ==
| |||