Відмінності між версіями «Євген Ерліх»

15 530 байтів вилучено ,  6 років тому
Перенаправлено на Ерліх Євген
(Перенаправлено на Ерліх Євген)
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Ерліх Євген]]
{{Науковець
| ім'я = Євген Ерліх
| портрет = Зображення:Євген Ерліх.jpg|275px
| дата народження = 14.9.1862
| місце народження =[[Чернівці]] (на той час - [[Буковина (герцогство)|Герцогство Буковина]], [[Австрійська імперія]])
| дата смерті = 2.5.1922
| місце смерті =[[Відень]], [[Австрія]]
| резиденція =
| громадянство = {{AUT-HUN}}
| галузь = [[юриспруденція]], [[педагогіка]]
| заклад = [[Чернівецький державний університет|Чернівецький університет імені Франца Йосифа]]
| Alma Mater =[[Львівський університет]], [[Віденський університет]]
| відомий через =як [[юрист]], [[педагог]], [[ректор]] [[Чернівецький державний університет|Чернівецького університету]]
| звання = [[професор]]
| ступінь =[[доктор]]
| учні =
| нагороди =
| примітки =
}}
 
'''Євген Ерліх''' {{lang-de|Eugen Ehrlich}} ({{н}} [[14 вересня]] [[1862]], [[Чернівці]] — {{†}} [[2 травня]] [[1922]], [[Відень]], [[Австрія]]) — всесвітньо відомий [[науковець]]-[[юрист]], [[педагог]], [[ректор]] [[Чернівецький університет|Чернівецького університету]]
 
== Біографія ==
'''Євген Ерліх''' народився [[14 вересня]] [[1862]] року в [[Чернівці|Чернівцях]], (на той час — [[Буковина (герцогство)|Герцогство Буковина]], [[Австрійська імперія]], нині [[Україна]]).
 
Закінчив польськомовну семінарію в [[Самбір|Самборі]] на [[Львівська область|Львівщині]], куди його батько, Симон Ерліх, переїхав з сім'єю працювати адвокатом.<br/>
Після семінарії поступає в [[Львівський університет]] і провчившись там два роки в [[1882]] році продовжує навчання в [[Віденський університет|Віденському університеті]].<br/>
Закінчивши в [[1883]] році (коли йому було 20 років) [[Віденський університет]], займається наукою і в [[1886]] році отримує вчене звання [[доктор]]а права.<br/>
Є. Ерліх займався у [[Відень|Відні]] [[адвокат]]ською практикою. Але вже тоді основною його роботою була [[наукова діяльність]] по вивченню проблем загальної [[теорія права|теорії права]] і [[римське право|римського права]].<br/>
В [[1893]] році у [[Берлін]]і вийшла книга Є. Ерліха «[[Мовчазне волевиявлення]]», за яку в серпні [[1894]] року він був удостоєний звання [[приват-доцент]]а.<br/>
В листопаді [[1896]] року за активну діяльність у сфері права йому присвоєно звання [[екстраординарний професор|екстраординарного професора]], а в [[1900]] році на підставі опублікованої в [[1899]] році [[монографія|монографії]] «Імперативне і диспозитивне<ref>Примусове і непримусове</ref> право в цивільному кодексі Німецької імперії» він отримує звання [[ординарний професор|ординарного професора]] римського права.<br/>
З [[1896]] року Є. Ерліх жив у Чернівцях<ref>Проживав на вулиці Штайнгассе, 28</ref> і працював у тодішньому [[Чернівецький державний університет|університеті імені Франца Йосифа]] позаштатним, пізніше штатним професором, посідаючи з [[1901]] року посаду [[декан]]а юридичного [[факультет]]у, а в [[1906]]–[[1907]] навчальному році&nbsp;— [[ректор]]а, і, за посадою, депутата місцевого парламенту.<br/>
У [[1914]] році [[Гронінгенський університет|Гронінгенським університетом]] ([[Голландія]]) Є. Ерліху поряд з відомими правознавцями часу ([[Л. Дюгі]], [[Ф.Жені]], [[О. Губер]]) присвоєно почесний докторський ступінь.<br/>
В листопаді [[1918]] року, після захоплення [[Північна Буковина|Північної Буковини]] [[Королівство Румунія|Королівством Румунією]] Є. Ерліх, як «рішучий представник німецької нації», був звільнений з роботи в університеті. З часом румунський уряд все ж таки дозволив Є. Ерліху викладати у Чернівецькому університеті. Але, щоб уникнути різних нападок, які мали місце що до нього в Чернівцях, наприкінці [[1921]] року Є. Ерліх переїжджає до [[Бухарест]]у.<br/>
Незважаючи на те, що основну частину свого життя Є. Ерліх прожив на території [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], майже всі його праці були видані в [[Німеччина|Німеччині]]. У зв'язку з цим він визнається деякими дослідниками представником німецької правової науки.<br/>
Є. Ерліх володів багатьма мовами: англійською, датською, іспанською, італійською, німецькою, норвезькою, польською, російською, румунською, сербською, угорською, французькою, хорватською, більшістю із них писав свої наукові роботи<br/>
Ерліх був активним учасником громадського життя краю. Виступав в пресі з актуальних питань соціально-культурного життя, займався правотворчою роботою в місцевому парламенті. Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] брав участь у міжнародних конференціях, представляючи Австро-Угорщину.<br/>
Помер Є. Ерліх у [[Відень|Відні]] [[2 травня]] [[1922]] року від [[діабет]]у. Похований там же.
 
== Наукова діяльність ==
Євген Ерліх був визначним ученим-юристом. Майже всі його роботи (особливо «Основи соціології права») були неодноразово перевидані багатьма мовами: англійською, французькою, японською та ін. <br/>
Світове визнання серед теоретиків права Є. Ерліх отримав як один із засновників так званої соціології права, особливо з того часу, коли він створив у Чернівецькому університеті свої семінари «живого права» для дослідження правової діяльності і почав викладати свої соціологічно-правові погляди в друкованих роботах. Саме на Є. Ерліха як на свого попередника вказують відомі американські і японські [[соціолог]]и: [[Роско Паунд]], [[Отосіро Ісісака]], [[Тетсу Ізомура]] та інші.<br/>
Як визнавав сам Є. Ерліх, значну роль у формуванні його поглядів відіграло вивчення реального права в сучасній йому [[Буковина|Буковині]], яка була населена тоді представниками різних національностей, що мали свої правові звичаї.<br/>
Активна наукова діяльність Євгена Ерліха, зацікавленість його «семінарами» створили йому широке визнання в юридичному світі.
В [[1914]] році Ерліх був запрошений до [[США]] для читання лекцій про «живе право» в [[Чиказький університет|Чиказькому університеті]],<br/>
У [[1918]] році, коли Ерліх був у [[Швейцарія|Швейцарії]], він неодноразово виступав з доповідями перед спілками юристів у [[Берн]]і і [[Цюріх]]у.<br/>
За короткий час перебування у [[Бухарест]]і ([[1921]]) він посприяв виникненню там спілки з дослідження «живого права».
 
== Основні публікаці<ref>Повний список робіт Є. Ерліха приведений в статті: [http://www.twirpx.com/file/486300/ Бігун В.&nbsp;С.&nbsp;Євген Ерліх: Життя і правознавча спадщина]</ref> ==
* «Мовчазне волевиявлення» (1893)
* «Примусове і непримусове право в цивільному кодексі Німецької імперії» (1899)
* «Основи соціології права»
* «Обгрунтування соціології права» (1913)
* «Юридична логіка» (1917, 1918)
* «Про прогалини в праві» (1888)
* «Вільне право знаходження і вільне правознавство» (1903)
* «Соціологія і юриспруденція» (1916)
* «Про живе право» (1911)
* «Теорія суддівського право знаходження»
Всього Є. Ерліхом опубліковано більше 70 робіт.
 
== Популяризація наукових ідей Євгена Ерліха ==
Популяризація Є. Ерліха як видатного вченого-правознавця належить німецьким авторам.<br/>
У [[1964]] році на базі юридичного факультету при [[Вільний університет Берліна|Вільному Університеті]] в [[Західний Берлін|Західному Берліні]] під керівництвом професора [[Ернеста Е. Гірша]] був створений «Інститут соціології права і дослідження фактів права».<br/>
Поряд з іншими працями цей інститут у [[1967]] році видав збірник маловідомих раніше статей Є. Ерліха під назвою «Право і життя» і перевидав його основні праці.<br/>
З [[1967]] року дослідженням і популяризацією наукових ідей Є. Ерліха займається колишній учень професора Ернеста Е. Гірша, завідуючий кафедрою теорії держави і права [[Цюрихський університет|Цюрихського університету]] в [[Швейцарія|Швейцарії]], професор [[Манфред Ребіндер]].<br/>
У [[1967]] році Ребіндер опублікував монографію «Обгрунтування соціології права Євгеном Урліхом», у якій дав ґрунтовний позитивний аналіз соціологічної концепції Є. Ерліха.<br/>
Доопрацьована і доповнена, ця ж монографія з додатком повної бібліографії робіт Є. Ерліха (70 робіт) опублікована другим виданням у [[1986]] році.<br/>
Зусиллями професора М, Ребіндера була перевидана третім ([[1967]]) і четвертим ([[1989]]) виданням основна робота Є. Ерліха «Обгрунтування соціології права» (перше видання&nbsp;— [[1913]]&nbsp;р., друге&nbsp;— [[1929]]&nbsp;р.), а також скомпонована і видана нова збірка його робіт «Закон і живе право».<br/>
Часописом «[[Проблеми філософії права]]» ([[Київ]], [[2005]]), вперше після 1911 року, публікується переклад ряду праць Євгена Ерліха українською мовою.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела ==
* [http://www.twirpx.com/file/486300/ Бігун В.&nbsp;С.&nbsp;Євген Ерліх: Життя і правознавча спадщина]
* Буковина. Визначні постаті: 1875–1919 (Біографічний довідник)/ Автор-упор. О.&nbsp;М.&nbsp;Павлюк.- Чернівці: Золоті литаври, 2000.- 252 с.
* [http://ua.textreferat.com/referat-11558-2.html Соціологічна юриспруденція]
* [http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/38d4165d26ab9dcc/ Українці у світі]
 
[[Категорія:Уродженці Чернівців]]
[[Категорія:Юристи]]
[[Категорія:Педагоги]]
[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Науковці Чернівецького університету]]
[[Категорія:Випускники Віденського університету]]
[[Категорія:Ректори]]
[[Категорія:Персоналії:Чернівці]]
[[Категорія:Посли Буковинського сейму]]
6631

редагування