Трихомоноз: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 27:
 
 
Лікування трихомоноза тривале; невчасне самовільне припинення лікування (при зникненні проявів хвороби) нерідко приводить до рецидиву і появи трихомонад, стійких до вживаних лікарських препаратів. Лікування трихомоноза загальної та місцевої дії. Для загального лікування використовують [[метронідазол]] (трізопол, флагил), [[тінідазол]], мератин ( орнідазол ) . Ці препарати при прийомі всередину діють на всі осередки трихомонадной інфекції. Метронідазол призначають всередину по 0,25 г 2 рази на день протягом 7-10 днів. Ефективнішою вважається прискорена схема, при якій курсова доза (5 г) дається протягом 5 днів (по 0,25 г 4 рази на день). Тінідазол приймають одноразово в дозі 2 р. В період лікування необхідно особливо строго дотримувати правил особистої гігієни; слід щодня міняти білизну, пропрасовувати її гарячою праскою, приймати гігієнічний душ, ретельно обмиваючи тіло; необхідна статева стриманість. Після лікування слід протягом 2-3 місяців періодично відвідувати лікаря для контрольного обстеження (жінки — після [[менструація|менструації]]). Антитрихомоніазний препарат мератин ( орнідазол ), який дає менше негативних побічих ефектів, вживають перорально, а випадку неможливості перорального вживання, мератин застосовують внутрішньовенно за допомогою ін'єкцій чи капельниці. Пероральне та внутрішньвенне застосування мератину утворює майже одинакову концентрацію цього препарату в крові, але внутрішновенно мератин застосовують тільки у випадку неможливості його приймати перорально. Передозування орнідазолу, як і інших антитрихомоніадних препаратів - не допускається. При необхідності, особливо при тривало протікаючій інфекції, проводять імунотерапію. Для захисту печінки від негативного впливу антитрихомоніадних препаратів використовують гепатопротектори.
 
==Посилання==