Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
A. Zamoroka (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 28:
 
[[Файл: Wiki advertisement3.JPG|thumb|left|200 px| Листівка-реклама УкрВікі]]
Файно ґратулюю, найясніше панство, на своїй сторінці у вільній енциклопедії з вільного королівсько-цісарського міста [[Івано-Франківськ|Станіславова]]! Звати мене Андрій М. Заморока. Народився у [[Вишнів (Рогатинський район)|с. Вишнів]] на [[Івано-Франківська область|Станіславівщині]] 29 лютого 1982 року. Дитинство моє пройшло в с. Вишнів та в місті Калуші - я жив безпосередньо біля заводу який періодично викидав в атмосферу хлор. Але не дивлячись на це я виріс сильним, сміливим, кмітливим і розумним хлопчиком. В дитинстві я любив бавитись паровозивом і мріяв стати машиністом на паротязі або кочегаром чи стрілочником. Ще я любив бавитись іграшковим ведмедиком якого називав Франсуа. Я уявляв собі, що цей ведмедик поет якого вирішили стратити за його вірші і нечемну поведінку, але в останній момент помилували. У шкільні роки я займався на гуртку "Юний хімік" при середній школі і самотужки додумався як в домашніх умовах синтезувати нітрогліцерин, що мало досить сумні наслідки для квартири і будинку в якому я тоді жив. Освіту здобув в школі для розумово обдарованих дітей, а ще в університеті навчаючись у мудрих вчителів та наставників. Я біолог, спеціалізуюсь в галузях екології та ентомології. Крім того я філософ, парапсихолог, уфолог і окультист. Спеціалізуюсь на квазістаціонарній енергології. Я брав участь у багатьох наукових експедиціях, зокрема до Бразилії, у хащі амазонської сельви. Там я заблукав і потрапив в полон до індіанців-канібалів племені аталанга. Ці людожери мене хотіли з'їсти. Врятувало мене від такої наглої смерті тільки те, що шаман цього племені наклав табу на вживання в їжу людей ростом вищим ніж довжина молодої анаконди. Врятувала мене з полону експедиція Джеральда Гріффінса. Я дуже вдячний цьому етнографу - він справжній [[джентльмен]]. Ще приношу глибоку подяку доктору Джеральду Грріффінсу за чудовий англійський костюм чорного кольору який він мені подарував (бо в полоні у індіанців я ходив зовсім голий). Після визволення з полону і повернення в лоно цивілізації, я деякий час жив в [[Ріо-де-Жанейро]] і працював у досить пристойному кабачку "Рояль де Жуан" піаністом. На Батьківщину я добирався пароплавом який внаслідок урагану затонув біля островів Зеленого Мису. Мені вдалося героїчно врятуватися з буремних океанічних хвиль. За проявлений героїзм під час порятунку свого тіла президент республіки [[Кабо-Верде]] нагородив мене велосипедом з червоними колесами. Я автор багатьох монографій та філософських книг, зокрема: "Філософія розенкрейцерів і містицизм пізнього бароко", "Сенс молитви Господньої", "Тома Аквінський і сутінки ренесансної філософії" які, нажаль, відомі тільки у вузьких колах галицьких містиків. Я спортсмен - чемпіон міста Надвірна по тенісу. Добре граю в шахи - особливо білими фігурами. Я талановий музикант - добре граю на нервах та барабані. На конкурсі виконавців вальсу [[Штраус]]а на барабані я зайняв почесне 13-те місце. Мій внесок в різні галузі науки (особливо в парапсихологію, уфологію і теософію) настільки вагомий, що нині склалася окрема наука – заморокознавство. Не так давно відбулися захисти двох дисертацій на здобуття вченого звання бакалавр заморокознавства у Пирятинському теософічному колегіумі. Це дисертація Колоплуженка Івана Христофоровича на тему: «Теологічні концепції Замороки А. М. і сучасна єгиптологія» та Нечитайла Дмитра Аполінарієвича на тему: «Вплив літературної спадщини Замороки А. М. на еволюцію уявлень про ентропію Всесвіту в світогляді колумбійських хіпі». Крім того я геніальний поет - написав купу віршів, які будуть жити у віках, зокрема, епічний твір "Поема про Замороку". У 2009 році блискуче і неперевершено захистив свою геніальну дисертацію за темою "''Екологічні особливості ентомокомплексів [[Вусачі|Жуків-вусачів]] ([[Твердокрилі|Coleoptera]]: [[Вусачі|Cerambycidae]]) у [[ліс]]ових [[екосистема]]х північно-східного макросхилу [[Українські Карпати|Українських Карпат]]''" та здобув науковий ступінь [[Кандидат наук|кандидата біологічних наук]]. Весь науковий світ просто ридав від захваду, коли довідався про цю сенсаційну і просто неможливу новину. Деякий час після повернення з подорожі я працював у Надвірнянському коледжі деревообробної промисловості на кафедрі фітопатології на посаді асистента. Цією посадою я дуже пишався і мріяв викладати предмети лісова парапсихологія та дендроуфологія. Навчився добре володіти бензопилою і можу працювати дроворубом. Нині тимчасово викладаюВикладаю у [[Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника|Прикарпатському національному університеті]], а також працюю науковим співробітником у [[Галицький національний природний парк|Галицькому національному парку]] (більше читайте: [http://galychpark.if.ua/?m0prm=8&m1prm=8&m2prm=11 тут]. Буду дуже втішеним - буду стибати від радості аж до стелі, якщо Ви відвідаєте мої власні кумедні проекти:
* [http://naturalist.if.ua/ Станіславівський натураліст — науково-популярний журнал для вихованців дитячих садків про природу. Є окремий додаток цього журналу для дорослих - "Станіславський натурист" - для любителів засмагати а-ля-натуре.]
* [http://coleo.blog.net.ua/ Fauna Haliciae et Carpathiae — Фауна Галичини і Карпат. База даних.]
Тільки не пешіть коментів типу "Яржунімагу!", "Аффтар жжот!" - я такого сленгу не сприймаю.
 
 
Рядок 40 ⟶ 39:
'''Чому я на Вікіпедії?'''
 
Ро́ки, мабуть, зо два тому, коли я ще був молодий та веселий, коли я відчував себе безтурботним юнаком - цнотливим і наївним, я вперше відвідав Wikipedia. В основному, то були англомовні та китайськомовні статті, з яких я черпав інформацію для своїх природніх потреб. Скористатись українськими статтями не міг, бо вони були написані москалями, і крім того були (і надалі залишаються), м'яко кажучи, слабенькими. Доводилось читати альтернативні статті на португальській, польській, норвежській та москальській мовахросійській, хоча від них також залишились не найкращі враження. Але найбільше обурення у мене ви́кликало те, що поляки можуть написати 500 тисяч статтей, росіяни — 300 тисяч, а ми українці спромоглись лише на 100 тисяч! Чи ми не знаємо що таке Інтернет? Чи ми дурніші за сусідів? Чи у нас руки ростуть не з того місця? Сподіваюсь, що ні!
 
'''Проблема УкрВікі'''
 
Українські статті є дуже і дуже слабенькими — це факт! В чім проблема? По-перше, величезна кількість граматичних та синтаксичних помилок. Користувачі просто не вміють відміняти іменники, прикметники, числівники тощо. Не правильно вживають дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Не знають правил чергувань '''е — и''', '''о — е''', '''е — і''' і т.д. По-друге, дуже багато <u>'''неправильних'''</u> перекладів із англійської та російської, що, часом, абсолютно міняє сутність статті. По-третє, статті перенасичені русизмами — ганебним явищем УкрВікі! Більшість користувачів дослівно перекладають на українську російськомовні дієприкметникові та дієприслівникові звороти, але в українській мові дуже багато з них передалються через складнопідрядні та складносурядні синтаксичні конструкції. Наприклад, рос.: "'''Поющие в терновнике'''" перекладається на українську: "'''Ті, що співають у терні'''", а не "''Співаючі у терні''". От такі справи на нашій УкрВікі. <br />
Я навіть не хочу говорити про змістове наповнення, коли людина далека від певної галузі, скажімо астрономії, намагається псевдопрофесійно писати... Як не прикро, але маємо те, що маємо. Я теж маю те, що маю.