|
Три брати Милорадовичі підняли постання проти влади Оттоманської Порти на початку 18 століття, але були розбиті. Їх узяв під власну опіку російський цар [[Петро І]] і вони оселились в [[Московія|Московії]]. Милорадовичі за походженням [[серб]]и.
Відомо, що рід Милорадовичів було внесено до дворянських родоводів Катеринославської, Полтавської та Чернігівської губерній. Так вони були пов'язані з Україною в складі [[Російська імперія|Російської імперії]]. Вигідні шлюби пов'язали також родини Милорадовичів з багатьма родами України, серед яких — Стороженки, Полуботки, Скоропадські, Тарновські та ін.
Один із родових маєтків родини на Україні - — садиба Милорадівка ( не збережена, назва перейшла на залізничну станцію неподалік сучасного міста [[Кривий Ріг]]).
== Ранні роки і навчання за кордоном ==
Народився у [[Петербург|Петербурзі]]. Був правнуком одного з перших Милорадовичів, що оселився в Московії. Дід та батько Михайла Милорадовича були військовими. Михайла за звичками російських дворян рано внесли до списків гвардії, з семи років хлопець - — на навчанні за кордоном. Разом із двоюрідним братом вивчали фортифікацію, артилерію, іноземні мови, математику, юриспруденцію, історію тощо. Михайло обрав військову кар'єру. Навчався в [[університет]]ах — Кенігсберга (чотири роки), Геттінгена, Страсбурга.
== Військова кар'єра ==
В квітні [[1787]] року отримав чин прапоршика. Брав участь в російсько-шведській війні [[1788]]—–[[1790]] років. З [[1798]] року — генерал-майор и шеф Апшеронського мушкетерського полку.
Учасник швейцарського походу російської армії ([[1799]]), війни проти [[Франція|Франції]] ([[1805]]), [[Туреччина|Туреччини]] ([[1806]]—–[[1812]]). В [[1809]]—–[[1812]] роках — київський губернатор. Брав участь в гасінні київської [[Пожежа|пожежі]] в липні [[1811]] року, коли вигорів Подол, забудований дерев'яними помешканнями. Клопоти по наданню державної допомоги погорілим родинам відхилив сам [[імператор]]. Тоді Михайло Милорадович звернувся до місцевого дворянства, що і вирішило проблему.
== Герой війни 1812-18141812–1814 рр. ==
22 жовтня [[1812]] року відбулась баталія пів містом [[Вязьма]] авангарда російської армії під керівництвом генерала Милорадовича та донського атамана М. Платова (25 тыс. осіб) із Четвертим французькими корпусами ( всіх 37 тыс. осіб), що закінчилась перемогою вояків Милорадовича та Платова. Вояки Наполеона втратили 8,5 тыс. убитими, пораненими та взятими у полон. Російські вояки втратили близько 2 тыс. осіб. У [[Бородінська битва|Бородінській битві]] [[1812]] року командував правим крилом 1-ої армії.
В битві під містом [[Лейпціг]] М. А. Милорадович керувавл російською та и пруською гвардіями. За успіхи у військових операціях на початку 1813 року М. А. Милорадович першим отримав право носити на еполетах вензель імператора Александра I, а за сукупність військових успіхів в закордонному поході з 1 травня 1813 року — титул графа Російської імперії. Власним девізом граф образ слова: «Прямота моя мене подтримує».
В [[1813]]—–[[1814]] роках брав участь у закордонних походах російських військ. З [[1818]] року — петербурзький генерал-губернатор. У грудні [[1825]] року під час повстання [[декабристи|декабристів]] був смертельно поранений [[Каховський Петро Григорович|П. Каховським]] на [[Сенатська площа|Сенатській площі]].
Був похований в Олександро-Невській лаврі Санкт-Петербурга. [[1937]] року відбулося перепоховання праху в Благовіщенську усипальницю.
== Література ==
* [http://www.vesna.org.ua/txt/dov/istukr/IIm_1.html Довідник з історії України]
* Покровский Н. В. Герой Отечественной войны 1812 г. Милорадович и его родственные связи. В сб.: Калужская губерния на II этапе Отечественной войны 1812 г. Малоярославец 1998
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
| 