Синто: відмінності між версіями

З появою у 6 столітті на Японських островах ієрогліфічної писемності, [[буддизм]]у а також інших релігійно-філософських концепцій з [[Китай (цивілізація)|Китаю]], розпочався тривалий процес перетравлювання імпортованих ідей та структурізація японських традиційних вірувань. Перші хроніки 8 століття відобразили систему [[японська міфологія|японської міфології]], у яку були закладені поняття ієрархії богів-[[Камі (синто)|камі]] Японського архіпелагу та ідея божественності імпреаторськогоімпраторського роду країни.

Швидке поширення [[буддизм]]у сприяло змішанню його філософських положень з практикою японського Синто. Утворилася так звана синкретична система ''сінбуцушінбуцу сюгошюґо'' (神仏習合). У цій системі японські стародавні боги-камі, не втрачаючи своєї божественної природи, ставали [[бодхісатва]]ми або [[будда]]ми і оборонцями буддистського Закону. Так зокрема, богиня сонця Аматерасу-Омікамі, до роду якої належали японські імператори, проголошувалась бодхісатвою ДайнітіДайнічі-Ньорай (Великий будда сонця), центральною маніфестацією Будди.

Мирне співіснування Синто і [[буддизм]]у тривало до середини [[період Едо|періоду Едо]]. У 18 столітті японські вчені державницької філософської течії «[[кокуґаку]]» почали займатися пошуками «японськості» Синто, відкидаючи культурні нашарування поредніх епох. Зокрема Мотоорі Норінаґа (1730–1801) намагався відтворити первісний образ японської релігії, «відчищаючи» її від іноземних концепцій та постулатів. Ця загальна тенденція японської інтелектуальної еліти до поділу Синто і буддизму (神仏分離) набула втілення після [[реставрація МейдзіМейджі|реставрації МейдзіМейджі]] (1868).