Відкрити головне меню

Зміни

2 байти вилучено ,  6 років тому
м
replaced: км., → км, (2)
 
{{Listen|filename=Apollo13-wehaveaproblem edit 1.ogg|title="Houston, we've had a problem."|description=Свайгерт та Ловелл рапортують вибух [[14 квітня]] [[1970]]|format=[[Ogg]]}}
На третю добу польоту, [[14 квітня]] 1970 р. в 3 години 7 хвилин 53 секунди, коли корабель уже пролетів 330 тис. км., на кораблі відбувся вибух кисневого балона і вихід з ладу двох з трьох батарей паливних елементів, які забезпечували електрику у відсіку екіпажу командного модуля («Одісей»). [[Джеймс Ловелл]] рапортував у [[Х'юстон]] про подію і відмітив, що з відсіку двигуна витікає газ, імовірно [[кисень]], і створює імпульс, який відхиляє апарат. В результаті цієї аварії висадка на Місяць стала неможливою, а життя самого екіпажу виявилося під загрозою.
 
В Центрі управління польотом було створено штаб з керівництва рятувальної операції. «Аполлон-13» продовжував політ до Місяця по вільній орбіті, оскільки тільки після обльоту Місяця міг лягти на зворотний курс — до Землі. Також було встановлено, що не можна включати головний [[маршовий двигун]] — він міг бути пошкоджений і вибухнути при спробі запуску. Ракетний двигун місячного корабля не був спроектований для тривалої роботи, для зупинки, розвороту та розгону корабля. Після аварії командний модуль екіпажу корабля «Аполлон-13» було відключено з метою економії енергії, необхідної при посадці на Землю. Було прийняте рішення використати ресурси місячного корабля («Водолій» — посадочної і злітної ступенів) — за розрахунками при економії їх ресурсів повинно було вистачити для повернення на Землю.
У 1962 р. головною для командного модуля кораблів серії Аполлон фірмою North American Aviation (пізніше — North American Rockwell) при зміні технічного завдання на виготовлення кисневих бачків для відсіку двигуна, виданого субпідряднику фірмі Beech Aircraft, не була передбачена модифікація термостатів, спершу розрахованих на напругу 28 вольт, під стандартну для наземного обладнання стартового комплексу напругу в 65 вольт. Ця невідповідність не була помічена ні спеціалістами обох фірм, ні [[NASA]].
 
У жовтні 1968 р. кисневий бачок номер 2 для двигунового відсіку корабля «Аполлон-13» на заводі фірми North American Rockwell впустили з невеликої висоти (приблизно 5 см.). При цьому очевидно було пошкоджено продувний [[штуцер (техніка)|штуцер]]. Цей факт не було доведено до осіб, які відповідали за передстартову підготовку корабля.
 
[[27 березня]] [[1970]] р., за два тижні до старту, під час репетиції запуску, в бачки було залито рідкий кисень. Після випробовувань рідкий кисень було витіснено з бачків стиснутим повітрям, яке подавалося через продувний штуцер. З бачка номер 2, внаслідок пошкодження, витіснити кисень не вдалося. Тоді вирішили включити нагрівачі в бачку — для того, щоб газифікувати кисень, а газ стравити з бачка. До нагрівачів підвели струм напругою 65 вольт. Після досягнення певної температури при роз'єднанні контактів між ними виникла електрична дуга, яка викликала зварювання контактів, замкнувши їх. Термостати припинили виконувати свою роль і температура в бачку (про що оператори не підозрювали) досягла величини, при якій ізоляція відшарувалася з проводів, що вели до вентиляторів, які перемішували кисень у бачку.
238 646

редагувань