Людвіг Феєрбах і кінець німецької класичної філософії: відмінності між версіями

'''«ЛюдвіґЛюдвіг Фойєрбах і кінець німецької клясичної філософії»''' ({{lang-de|Ludwig Feuerbach und der Ausgang der klassischen deutschen Philosophie}}) — твір [[Німеччина|німецького]] мислителя [[Фрідріх Енгельс|Фрідріха ЕнґельсаЕнгельса]] ([[1820]]–[[1895]]), присвячений характеристиці відносин [[Марксизм|марксистської філософії]] до своїх [[Теорія|теоретичних]] джерел і містить [[нарис]] про її найважливіші положення.

Написаний твір був [[1886]] року з приводу книги [[Данія|данського]] [[соціолог]]а та [[філософ]]а Карла Ніколая Старке ([[1858]]–[[1926]]) «ЛюдвіґЛюдвіг Фойєрбах» ([[1885]]); проте ЕнґельсЕнгельс приділяє їй незначну увагу. Справжні причини написання цього нарису були инші: поширення марксизму супроводжувалося його вульгаризацією, його еклєктичним тлумаченням на рівні догеґелівськоїдогегелівської філософії ([[Іммануїл Кант|кантіянство]] тощо), тому треба було роз'яснити, якими є головні риси історичного матеріялізму.

Характеризуючи появу на історичній сцені [[Франція|французької]] філософії [[XVIII століття|XVIII ст.]] і [[Німецька класична філософія|клясичної німецької філософії]], ЕнґельсЕнгельс говорить про «філософські революції». Проте у ще глибшому розумінні став революцією процес створення історичного матеріялізму [[Карл Маркс|Марксом]] й ЕнґельсомЕнгельсом. Цей процес включав засвоєння у новій синтезі всього цінного зі спадщини філософської культури та насамперед її найвищого досягнення — філософії [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|ҐеорґаГеорга ГеґеляГегеля]] ([[1770]]-[[1831]]). Тому 1-у главу «ЛюдвіґаЛюдвіга Фойєрбаха…» присвячено ГеґелюГегелю та історії розколу геґелівськоїгегелівської школи.

Погляди ГеґеляГегеля ЕнґельсЕнгельс передає так, як вони історично виступили як ідейне джерело марксистської філософії, а саме — в їхній суперечності між діялєктичною методою та доґматизмомдогматизмом, некритичністю та консерватизмом його системи. ГеґелівськаГегелівська філософія загалом, це — це «…ґрандіозний…грандіозний підсумок всього попереднього розвитку філософії…»; вся вона — «…тільки ідеалістично поставлений на голову матеріялізм»; у ній — разюче багатство ідей, що їх засвоєння є умовою справжнього виходу з «лябиринту» філософських проблєм. Фойєрбах же, відновлюючи матеріялізм, не подолав філософію ГеґеляГегеля за допомогою «зняття» критики, але просто відкинув її. Хоча саме Фойєрбах дав становленню марксизму «могутній поштовх».

У 2-й главі ЕнґельсЕнгельс протиставляє обивательському, утилітаристському уявленню про «матеріяльне» та «матеріялізм» наукове, філософське поняття про них. Філософське поняття матеріялізму формулюється як відповідь на основне питання філософії (що первинне — матерія чи дух?); різниця ж у відповіді на це питання становить критерій клясифікації філософських концепцій. При цьому ЕнґельсЕнгельс виділяє «два боки» цього питання. З точки зору марксизму, мислення здатне, за висловом ЕнґельсаЕнгельса, продукувати вірне відображення дійсности. «На філософській мові це питання зветься питання про тотожність мислення і буття…» Саме матеріялістично усвідомлена тотожність мислення і буття визначає збіг ґносеолоґіїгносеології, онтолоґіїонтології та лоґікилогіки в діялєктицідіалектиці, яка зводиться цим до «…науки про загальні закони руху зовнішнього світу і людського мислення», бо ці закони «…по суті тотожні…» Тому мислення, що пізнає, є завжди рухом понять згідно з лоґікоюлогікою самого предмета.

Доказ предметної істинности знання і тим самим спростування дуалізму й аґностицизмуагностицизму «…лежить у практиці, а саме в експерименті і промисловості». Тут ЕнґельсЕнгельс відволікається від инших функцій практики і від ролі її перетворених форм (відносини корисности). Звертаючи увагу на особливості діялєктичного матеріялізму, ЕнґельсЕнгельс відзначає три обмеженості старого матеріялізму: 1) механістичність; 2) метафізичність; 3) ідеалізм у розумінні суспільства. При цьому треба враховувати, що головним недоліком попередніх носіїв матеріялістичного світогляду є його споглядальність.

У 3-й главі ЕнґельсЕнгельс показує, що Фойєрбах не тільки залишився ідеалістом у розумінні суспільства, а й опинився тут набагато біднішими за ГеґеляГегеля. У соціяльних відносинах «…він бачить лише одну сторону: мораль». Причиною етичного ідеалізму Фойєрбаха є його антрополоґізмантропологізм.

4-та глава містить характеристику революційного перевороту в філософії, що його здійснили Маркс й ЕнґельЕнгель, а також екскурсію у царину матеріялістичної теорії історії.

Основоположники марксизму сприйняли та переробили клясичну філософську спадщину. ГеґелівськуГегелівську діялєктику вони звільнили від «ідеолоґічногоідеологічного перекручення». Вся справа в тім, аби не тільки «визнавати» діялєктику, а й уміти «…застосовувати її на ділі в кожному окремому випадку і в кожній даній галузі дослідження». Марксизм проголосив принципово нове ставлення між предметом філософії та предметами инших позитивних наук. Оцінюючи відкриття клітини, встановлення закону збереження і перетворення енерґіїенергії та теорію Дарвіна як три великі відкриття, ЕнґельсЕнгельс угледів в них початок засвоєння діялєктичної методи мислення самими позитивними науками. Оскільки таке засвоєння відбувається, воно позбавляє філософію монополії на завдання «….скласти в більш-менш систематичній формі ясну картину природи як одного зв'язного цілого», оскільки науки стають повноправними будівничими систем. Теоретично розвинені науки роблять зайвою особливу, окрему від них науку про світ загалом, на що раніше претендувала філософія. Тим самим філософії надається можливість зосередити свою увагу на дослідженні загальних характеристик дійсностидійсності, на розробці діялєктикидіалектики як лоґікилогіки та теорії наукового пізнання.

У нарисі матеріялістичногоматеріалістичного розуміння історії марксизм протиставляється домарксовим соціолоґічнимсоціологічним концепціям як такий, що він вперше розкрив матеріяльніматеріальні рушійні сили, що ховаються за ідеальними спонукальними силами; розглядаючи лише загальну незалежність перших від других, ЕнґельсЕнгельс відволікається від того, що і ті й иншіінші можуть виступати як нібито незалежні від людської діяльности, від реальної людини. ЕнґельсЕнгельс пояснює найважливіші положення марксистської теорії кляс і клясової боротьби, теорії базису і надбудови, аналізує клясовий характер держави.

«ЛюдвіґЛюдвіг Фойєрбах…» був надрукований спочатку в німецькій [[Соціал-демократія|соціялдемократичній]] ґазетігазеті «Neue Zeit» (1886, №№4 і 5), а [[1888]] року вийшов у [[Штутгарт|ШтутґартіШтутгарті]] окремою брошурою з передмовою автора. Перший [[Українська мова|український]] [[переклад]] з'явився [[1930]] року і ввійшов до збірки: Карл Маркс і Фрідріх ЕнґельсЕнгельс. Фоєрбах (з «Німецької ідеології») / Пер. з нім. П.Бензя. — [[Харків]]—[[Київ]]: Державне видавництво України, 1930.

* [[Людвіг Андреас Фейєрбах|ЛюдвіґЛюдвіг Фойєрбах]]