Ковальов Сергій Адамович: відмінності між версіями

}}{{Othernames|Ковальов}}

 

 

== Біографія ==

 

У [[1952]] році закінчив біофак [[Московський державний університет імені Ломоносова|Московського державного університету імені Ломоносова]] за фахом [[біофізик]], а у [[1955]]&nbsp;— аспірантуру цього факультету<ref name="khpg">[http://archive.khpg.org/index.php?id=1184396877 Біографія Сергія Ковальова на сайті «Дисидентський рух в Україні»]</ref>. Має понад 60 наукових робіт в галузі [[Штучна нейронна мережа|нейронних мереж]]. У [[1964]] році захистив дисертацію за темою «Електричні властивості міокардіальних волокон серця жаби» і отримав вчений ступінь [[Кандидат наук|кандидата біологічних наук]]<ref name="people">[http://www.people.su/ua/54264 Біографія Сергія Ковальова на сайті ''people.su'']</ref>. У [[1964]]–[[1969]] роках працював в МДУ завідувачем відділом міжфакультетської лабораторії [[Системна біологія|математичних методів у біології]], досліджував електрофізіологію [[міокард]]альної тканини.

 

У [[1966]] році в Інституті біофізики організував збір підписів під зверненням до [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Президії Верховної Ради СРСР]] на захист [[Синявський Андрій Донатович|Андрія Синявського]] і [[Даніель Юлій Маркович|Юлія Даніеля]], які були засуджені за «антирадянську пропаганду». В [[1968]] році приєднався до руху на захист [[Права людини|прав людини]] в СРСР і незабаром став у цьому русі помітною фігурою. В травні [[1969]] року, після створення [[Ініціативна група захисту прав людини в СРСР|Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР]]&nbsp;— першої в Радянському Союзі відкрито діючої незалежної правозахисної громадської асоціації, Ковальов увійшов до її складу. За участь в [[Дисидентський рух|дисидентському русі]] у [[1969]] році звільнений з лабораторії МДУ. У 1969—[[1974]] роках працював старшим науковим співробітником Московської рибоводно-меліоративної дослідної станції. З початку [[1972]] року ввійшов у коло видавців «Хроніки поточних подій» ({{lang-ru|«Хроника текущих событий»}})&nbsp;— машинописного інформаційного бюлетеня радянських правозахисників (ХТС) і незабаром став її редагувати. З вересня [[1974]]-го член радянської секції «[[Міжнародна амністія|Міжнародної амністії]]».

 

Брав активну участь в акціях табірного опору. У [[1980]] році за «порушення режиму» був переведений у Чистопольську тюрму. У [[1982]]–[[1984]] роках відбував заслання на [[Колима (регіон)|Колимі]]&nbsp;— в селі Матросово [[Магаданська область|Магаданської області]]<ref name="khpg"/>. Після відбуття терміну засилання оселився в місті [[Твер|Калініні]] (нині Твер). До [[Москва|Москви]] повернувся лише у [[1987]] році. До [[1990]] року працював в Інституті проблем передачі інформації АН СРСР. Одночасно приймав активну участь в громадському житті: він один із засновників прес-клубу «Гласність» (1987–1989), член відродженої в [[1989]] році [[Московська Гельсінська група|Московської Гельсінської групи]]. У січні того ж року на 1-му з'їзді [[Меморіал (організація)|товариства «Меморіал»]] був обраний у його правління. Із середини 1989 року за запрошенням [[Сахаров Андрій Дмитрович|Андрія Сахарова]] став одним зі співголів проектної групи з прав людини Міжнародного фонду за виживання і розвиток (згодом&nbsp;— російсько-американська група з прав людини).

[[Файл:KovaliovSergej2.JPG|thumb|250px|праворуч|Сергій Ковальов у Державній Думі Росії]]

 

[[Категорія:Дисиденти та правозахисники]]

[[Категорія:Уродженці Середино-Будського району]]

[[Категорія:Політики Росії]]

[[Категорія:Депутати Державної думи Російської Федерації]]