Винищувач: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітка: перше редагування
Рядок 17:
Перші повітряні бої відбулися під час Першої світової війни. Саме тоді вперше виникла потреба у спеціалізованих літаках, призначених для знищення [[повітряна ціль|повітряних цілей]].
 
На перших винищувачах екіпаж складався з двох осіб — пілота і стрільця. [[Кулемет]], встановлений на поворотній турелі позаду пілота, міг обстрілювати задню півсферу, проте найактуальніша для винищувача фронтальна зона виключалася. Кулемети тих часів були не настільки надійними, щоб встановлювати їх на крилах, а встановленню курсового кулемета перешкоджав [[повітряний гвинт]], що обертається. Однак незабаром французький льотчик Ролан Гаррос винайшов систему, яка дозволяла стріляти через [[пропелер|обертовий гвинт]]. Пристроєм були металеві куточки, закріплені в основі лопастівлопатей гвинта таким чином, що [[Куля (зброя)|куля]] [[рикошет]]ила у безпечному для пілота і літака напрямку. Недоліком такого пристрою була втрата 7 — 10 відсотків куль. Цю проблему усунув дещо пізніше [[Антон Фоккер]] створивши синхронізатор [[стрільба|стрільби]], що дозволяв стріляти через площину гвинта без ризику пошкодження останнього.
 
У міжвоєнний період авіація проеволюціонувала від фанерних біпланів до суцільнометалевих монопланів із закритим [[кокпіт]]ом. Першим суцільнометалевим винищувачем був німецький Junkers DI. Винищувачі кінця 1930-х розвивали швидкість близько 450 км/год і мали на озброєнні кілька кулеметів.