Анна Іванівна: відмінності між версіями

|наступник = [[Іван VI|Іван VI Антонович]]

'''А́нна Іва́нівна''' ({{lang-ru|Анна Иоанновна}}, {{ДН|7|2|1693|28|1}} — {{ДС|28|10|1740|17}}) — російська імператриця ([[1730]]-[[1740]]) з династії [[Романови]]х. Друга дочка царя [[Іван V Олексійович|Івана V]] (брата і співправителя царя [[Петро I Олексійович|Петра I]] в [[1682]]-[[1696]] роках). Час правління Анни Іванівни ([[1730]]-[[1740]]) іменуєтьсявідомий також як «[[біронівщина]]», оскільки фактичну владу в країні здійснював фаворит імператриці [[Ернст Йоган Бірон]]

З [[1682]] на російському престолі царювали брати [[Петро I Олексійович|Петро I]] та [[Іван V Олексійович|Іван V]], поки в 1696 році старший, але недоумкуватий хворобливий цар [[Іван V Олексійович|Іван V]] не помер. У січні [[1684]] [[Іван V Олексійович|Іван]] одружився на Парасковії Салтиковій, яка народила государю 5 дочок, з яких вижило лише троє. Старша дочка Катерина пізніше вийшла заміж за герцога [[герцогство Мекленбург-Шверин|Мекленбург-Шверинського]] Карла-Леопольда, а її онук недовго (1740-1741) побував російським імператором під ім'ям [[Іван VI Антонович|Івана VI]]. Середня дочка Анна народилася в [[1693]] році і до 15 років жила в підмосковному селі Ізмайлово. У [[1710]] році [[Петро I Олексійович|Петро I]], бажаючи зміцнити вплив Росії в [[Прибалтика|Прибалтиці]], видав Анну заміж за молодого герцога [[Курземе|Курляндського]] Фрідріха-Вільгельма, племінника прусського короля. Одруження відбулося в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]]. Однак ледве виїхавши з [[Санкт-Петербург|Петербурга]] до початку [[1711]] року в свої володіння, Фрідріх-Вільгельм помер, як підозрювали, через непомірні надмірності на бенкетах. На вимогу [[Петро I Олексійович|Петра I]], Анна стала жити в [[Єлгава|Мітаві]] (нині західна частина Латвії), де, починаючи приблизно з [[1727]] в життя Анни увійшов чоловік, який зберіг на неї величезний вплив до самої її смерті — [[Ернст Йоган Бірон|Ернст Йоган Бюрен]], пізніше привласнив собі французьке герцогське ім'я Бірона. Ходили чутки, що молодший син Бірона Карл Ернст (народився [[11 жовтня]] [[1728]]) був насправді його сином від Анни. Немає жодних прямих доказів цього, але існує непряме свідчення: коли Анна Іванівна вирушила в січні [[1730]] з [[Єлгава|Мітави]] до [[Москва|Москви]] на царство, вона взяла це немовля з собою, хоча сам [[Ернст Йоган Бірон|Бірон]] із сімейством залишився в [[Курземе|Курляндії]].

Французька дипломатія ще під час війни, з метою ослаблення зусиль Росії на Заході, намагалася розпалити російсько-турецький конфлікт. Але переговори з турками не дали бажаних результатів, тому що [[Османська імперія]] вела війну з [[Іран]]ом. Однак в [[1735]] р. [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|війна з Туреччиною]] все ж таки почалася, через 20-тис. військо татар, яке рухалося на [[Кавказ]] і порушило кордон. Російська дипломатія, знаючи про агресивні наміри [[Порта|Порти]], спробувала заручитися дружньою підтримкою [[Іран]]у. З цією метою [[Іран]]у були передані в [[1735]] р. колишні іранські володіння вздовж західного і південного узбережжя [[Каспійське море|Каспійського моря]]. У [[1736]]-[[1738]] роках було розгромлено [[Кримське ханство]]. У [[1739]] р. російські війська оволоділи фортецею [[Хотин]]. У вересні [[1739]] у [[Белград]]і був підписаний мирний договір між [[Російська імперія|Росією]] і [[Османська імперія|Османською імперією]]. За [[Белградський мирний договір 1739|Бєлградським договором]] [[Російська імперія|Росія]] отримала [[Азов (місто)[р|Азов]] без права тримати флот і зробила незначні територіальні придбання (територія на [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]]).

Анна Іванівна мала важкий характер, була капризнапримхлива, відрізнялася злопам'ятностю та мстивістю. Петербурзький двір часів Анни Іванівни являв собою суміш старомосковських порядків з елементами нової європейської культури, привнесених до Росії [[Петро I Олексійович|петровськими]] нововведеннями. Не маючи здібностей і схильності до державної діяльності, імператриця проводила час у дозвільних придворних розвагах серед блазнів, ліліпутів, блаженних, ворожок, бабусь-приживалок. Анна любила виступати в ролі свахи, обожнювала полювання, винищуючи щороку по кілька сот загнаних для неї тварин. Правління Анни Іванівни ознаменувалося величезними витратами на розважальні заходи, витрати на проведення балів і утримання двору навіть перевищували витрати на утримання армії і флоту, а зміст стаєнь Бірона обходилося казні вдвічі більше ніж вся російська наука. Апофеозом витрат на царський двір стала влаштоване імператрицею в лютому [[1740]] весілля блазня М. Голіцина з килимчкою А. Буженіновой у спеціально збудованому крижаному будинку. Із льоду був зроблений не тільки сам будинок, але і весь його ансамбль і внутрішнє оздоблення (включаючи посуд, столи, стільці, ліжка).

У [[1732]] році Анна Іванівна оголосила, що трон успадковує нащадок по чоловічій лінії її племінниці [[Анна Леопольдівна|Єлизавети-Катерини-Христини]] — дочки її сестри Катерини Іванівни. Анна Іванівна стежила за племінницею, що отримала після хрещення в православ'я ім'я [[Анна Леопольдівна|Анни Леопольдівни]]. У липні [[1739]] [[Анна Леопольдівна|Анну Леопольдівну]] видали заміж за герцога брауншвейзького Антона-Ульріха, і в серпні [[1740]] у пари народився син [[Іван VI Антонович|Іван Антонович]]. [[16 жовтня]] [[1740]] Анна Іванівна сіла обідати з [[Ернст Йоган Бірон|Біроном]]. Раптом їй стало погано і вона впала без почуттів. Хворобу визнали небезпечною. Серед вищих сановників почалися наради. Питання про престолонаслідування було давно вирішено, своїм наступником імператриця назвала двомісячну дитину, [[Іван VI Антонович|Івана VI Антоновича]].Регентом був призначений [[Ернст Йоган Бірон|Е.Й. Бірон]]. [[28 жовтня]] [[1740]] на 48-му році життя Анна Іванівна померла. Лікарі причиною смерті оголосили подагру в поєднанні з сечокам'яною хворобою. Похована Анна Іванівна у [[Петропавлівський собор|Петропавлівському соборі]] в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]].