Лящ Самійло: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок)
м Вилучення 2 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q668376
мНемає опису редагування
Рядок 4:
Зростав при дворах князів [[Ружинські|Ружинських]] (1575—1610), Ходкевичів. Біля 1608 командував надвірними хоругвами княжни Софії Ружинської, дружини [[Ротмістр|ротмістра]] Романа Ружинського — командира військ [[Лжедмитрій II|Лжедмитрія ІІ]]. На 1617 став ротмістром козацької хоругви [[Кварцяне військо|кварцяного війська]] та отримав перший вирок [[Баніція|баніції]] за спалення двох містечок, через що втік на [[Запорозька Січ|Запорізьку Січ]]. Командував хоругвою у [[Хотинська битва 1621|Хотинській битві]] 1621 року, за що отримав уряд хорунжого подільського. Взяв участь 1624 у битві з татарами [[Битва під Мартиновим (1624)|під Мартиновим]]. У польсько-шведській війні знаходився під командуванням [[Чарнецький Стефан|Стефана Чарнецького]] (1626—1629). З 1629 знову воював з [[Кримські татари|татарами]], [[Козак|козаками]] [[Тарас Федорович|Тараса Федоровича]], за що отримав 1630 уряд стражника коронного, організувавши надійну охорону вздовж ймовірних шляхів нападу татар. Для захисту земель утримував на свої кошти декілька хоругв з тисячі вояків — шляхтичів і козаків, за допомогою яких змушував осілу шляхту, [[Міщанство|міщан]], купців сплачувати [[Контрибуція|контрибуцію]], виганяв заставників з селищ, яким він їх [[Застава|заклав]] за гроші.
 
За розбій, грабежі, вбивства був присуджений 236 разів до позбавлення честівигнання — [[Баніція|баніції]] і 47 до позбавлення честі і доброго імені — [[Баніція|інфамії]]. За відвагу на полі бою від виконання покарань його захищав [[Великий гетьман коронний|гетьман]] [[Станіслав Конєцпольський|Станіслав Конецьпольський]], видаючи глейти (охоронні листи) на відтермінування їхнього виконання і під чиїм командуванням він перебував з 1623 року. Тоді пліткували, що невиконаними вироками суду він підбивав собі накидку плаща.
 
Взяв участь у придушенні [[Повстання Павлюка 1637|повстання Павлюка]] (1637/38), [[Кумейківська битва|Кумейківській битві]], утримуючи загін з 500 кавалеристів і 300 піхотинців. 1640—1642 нові насильства над сусідами, через що король позбавив його уряду овруцького старости. Від неприємностей його врятувала участь у битві з татарами [[Охматівська битва (1644)|під Охматовим]], за що ґлейт надав 1643 Сенат. На Сеймі 1645 проти цього виступили делегати з [[Територіальний поділ І Речі Посполитої|руських воєводств]]. Після смерті С.Конецпольського 1646 був усунутий з уряду стражника, а [[Київ|київський]] воєвода [[Януш Тишкевич]] позбавив його маєтків заради князя [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]]. Самійло Лящ безуспішно намагався за допомогою суду, князя [[Владислав Домінік Заславський-Острозький|Домініка Заславського]] повернути володіння. На початку [[Хмельниччина|Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького]] бився з козаками під [[Битва під Пилявцями|Пилявцями]], згодом під командуванням Єремії Вишневецького під [[Битва під Костянтиновом|Костянтиновим]]. За легендою відмовився перейти на сторону Хмельницького. Коронаційний Сейм 1649 з огляду на вірність Короні повернув його до прав, відмінивши дотихчасові баніції та інфамії.