Давньогрецька філософія: відмінності між версіями

З виниклих у 4-3 століттях філософських шкіл переважний вплив отримали [[стоїцизм]] (засновник [[Зенон]] з [[Кітіон]]а), [[епікуреїзм|школа]] [[Епікур]]а і скептицизм. У центрі вчення стоїків (в систематичній формі воно викладене [[Хрісіпп (філософ)|Хрісіппом]]ом, 3 століття до н. е.) — етичний принцип покори світовому закону. Єдину світову силу, якою є [[бог]], але за своїм внутрішнім законом перетворюється на світ, стоїки слідом за [[Геракліт]]ом шукають у вогні. Вогонь є і першоречовина, і світова душа, розум, якому підвладні будь-який рух і будь-яке творіння. Людина включена у розумну єдність природи, і її чеснота полягає в підпорядкуванні своєї волі пізнанню законів природи. Поведінка людини має визначатися благом світового цілого, але піднятися до його пізнання можна лише за умови стриманості і самовладання.